Два пустяка - Фёдор Чистяков

Когда же, когда мы поплывём с тобой в страну,

Где сосны ночью дарят тишину.

Когда же, когда мы поплывём с тобой в страну,

Где птицы помнят первую весну.

Ну когда же, когда мы с тобою, ты и я,

Увидев землю бросим якоря.

И вдруг станет ближе то, что было далеко,

Станет дальше то, что было нелегко.

Вот по небу беззаботно летят облака,

И вот наша лодка быстра и легка,

Нас уносит с тобой река,

Как будто два пустяка.

Взмах весла, и с собой печали унесла вода,

Не навсегда, но лишь на миг

Чаек крик и солнца тепло мне помогло.

Когда же, когда мы поплывём с тобой в страну,

Где не нужно вспоминать о прошедших днях.

Когда же, когда мы поплывём с тобой в страну,

Где незачем скрывать ничего в глазах.

Где по небу беззаботно летят облака,

Наша лодка будет быстра и легка,

Всплеск воды, и две тысячи две звезды.

Рассыпались по воде везде.

Мириады крупиц, острия золотых спиц,

Солнца лучей, радости тепло

Проникают сквозь стекло,

В глубину зрачков.

Наяву кино, мир загадочен

Сквозь стёкла тёмных очков.

И ты скажешь, это лучше чем мечты.

Я рассмеёмся вместе я и ты.

И услышим, кругом такая тишина,

Как будто кончилась война.

Ты в наступившей тишине

В объятья бросишься ко мне

По небу летят облака, словно пух,

Я забуду о том, что гнетёт так мой дух,

Всё унесёт река, как будто два пустяка.

Как будто два пустяка…

Всё унесёт река…

Коли ж, коли ми попливемо з тобою в країну,

Де сосни вночі дарують тишу.

Коли ж, коли ми попливемо з тобою в країну,

Де птахи пам'ятають першу весну.

Ну коли ж, коли ми з тобою, ти і я,

Побачивши землю кинемо якоря.

І раптом стане ближче те, що було далеко,

Чи стане далі те, що було нелегко.

Ось по небу безтурботно летять хмари,

І ось наш човен швидкий і легкий,

Нас забирає з тобою річка,

Начебто дві дрібниці.

Помах весла, і с собою печалі забрала вода,

Не назавжди, але тільки на мить

Чайок крик і сонця тепло мені допомогло.

Коли ж, коли ми попливемо з тобою в країну,

Де не потрібно згадувати про минулі дні.

Коли ж, коли ми попливемо з тобою в країну,

Де нема чого приховувати нічого в очах.

Де по небу безтурботно летять хмари,

Наш човен буде швидкий і легкий,

Сплеск води, і дві тисячі дві зірки.

Розсипалися по воді скрізь.

Міріади крупиць, вістря золотих спиць,

Сонця променів, радості тепло

Проникають крізь скло,

Вглибину зіниць.

Наяву кіно, світ загадковий

Крізь шибки темних окулярів.

І ти скажеш, це краще ніж мрії.

Я розсміємося разом я і ти.

І почуємо, кругом така тиша,

Ніби скінчилася війна.

Ти в настала тиша

В обійми кинешся до мене

По небу летять хмари, неначе пух,

Я забуду про те, що гнітить так мій дух,

Все понесе річка, ніби дві дрібниці.

Начебто дві дрібниці.

Все понесе річка.