The Dying Stars - Fen

From the utmost depths

In blackest earth-flesh entombed

I have arisen again

The bedrock cracked by celestial vengeance

Mountains cleft in twain

Forests cindered by starfire

Stir me from this greatest slumber

Blood runs once more

Blood of the forgotten seers

Blood of those buried of mist-shrouded loss

Veins pulse

To banish millennia upon millennia of oblivion

To unleash a howling keen of new knowledge

Knowledge

Ichor-smeared eyes bear witness to a firmament of turmoil

My vision clears, my purpose hardens

Ascendance, thy gift sears

Burned by the embers of the dying stars

It was once said that there is beauty in destruction

That death brings serenity

In the final exhalation of eternal peace

Yet this thrashing conflagration of ending

That scours all senses and purges the mind

Brings only desolation

And sorrow and woe

Beliefs now cinders, credos in ruins

A cold wind brushes the dead skin of withered ideals

З найвищих глибин

У найчорнішій земній плоті поховано

Я встав знову

Небесна помста тріснула скелю

Гори розщеплюються надвое

Ліси, спалені зоряним вогнем

Зворушити мене від цього найбільшого сну

Кров знову тече

Кров забутих провидців

Кров похованих втрат, оповитих туманом

Пульс в венах

Прогнати тисячоліття за тисячоліттями забуття

Щоб вивільнити виючий потяг до нових знань

Знання

Змазані Ікором очі свідчать про смуту

Мій зір проясняється, моя мета стає твердішою

Піднесення, твій дар пече

Спалений вуглинками вмираючих зірок

Колись було сказано, що в руйнуванні є краса

Ця смерть приносить спокій

В останній видих вічного спокою

Але цей жахливий пожежа закінчується

Це очищає всі почуття і очищає розум

Приносить лише спустошення

І горе, і горе

Вірування тепер згоріли, кредо в руїнах

Холодний вітер очищає мертву шкіру зів’ялих ідеалів