III (Fear) - Fen

The spirit songs scream across wind-burned heaths

Flensing the very rind of my soul

Corrosive embrace comforts

In an inexorable miasma of dissolution

A threnody that scours with the paralyzing raptor claws

Of a lifetime of unrealized purpose

And it is as at this point that revelation strikes

With the force of a thousand driven spear-points

A face etched with the lexicon of destitution

Stares back through pallid, jaundiced eyes

That glitter with suppressed, shrieking desperation

To rend

To claw away the threads of cloying carnation

To force this stooped sarcophagus

Into the carcass-field beneath my feet

Abnegation — silence — void

The only triptych I seek

Yet

Extant not is thy solace

Within this corrupted patina of deathsoil

Still the Cathedral stands tall

And in those febrile shadows

Hopes of centuries shrivel and die

I must move on

I must haul this weary patchwork of cursive limbs

Through a translucent mire

Endless, oppressive wake

Each tread summons the efforts of a thousand scouring exhalations

Inch by inch, step by step, slowing, stooping

Until — like a puppet with strings severed by the scythe of embitterment

A figure collapses

Духові пісні кричать по розпечених вітром вересах

Очищаючи шкірку моєї душі

Корозійні обійми комфорт

У невблаганному міазмі розчину

Тренодія, яка шуршає паралізуючими кігтями хижака

Про життя нереалізованої мети

І саме в цей момент вражає одкровення

З силою тисячі вбитих вістря списів

Обличчя, викарбуване лексиконом злиднів

Дивиться назад крізь бліді, жовтяні очі

Цей блиск із придушеним, кричущим розпачом

Роздирати

Щоб відірвати нитки гвоздики, що їдить

Щоб змусити цей сутулий саркофаг

У поле туші під моїми ногами

Відречення — мовчання — пустота

Єдиний триптих, який я шукаю

І все ж таки

Не збереглося твоє розраду

Всередині цієї зіпсованої патини мертвого ґрунту

Все-таки собор стоїть високо

І в цих гарячкових тінях

Надії віків зморщуються і вмирають

Я мушу рухатися далі

Я мушу тягнути це втомлене клапті викривлених кінцівок

Через прозоре болото

Нескінченний, гнітючий пробудження

Кожна ступня викликає зусилля тисячі очисних видихів

Дюйм за дюймом, крок за кроком, уповільнення, нахили

Поки — як маріонетка з струнами, перерізаними косою озлоблення

Фігура згортається