Carrier of echoes - Fen

Keening…

A reflection of all that was

The bell tolls…

Throughout the perpetual passage of infinity

I was born long ago

My form fashioned from the primordial rock

Storm-winds seared the umbra and my verdant spirit

The essence of an era forged by the elements

And millennia have passed

Frail flesh teems with memories

I watch with spectral eyes

The knowledge mine — and mine alone

Ancient paths that sear the landscape

Ley-lines scouring a wounded earth

Where long-forgotten shades now wander

Beneath the glare of the cold moon

The very soils imbued with a sense of longing

Beneath my tread teem myriad memories

The essence of so much now lost

Entombed in within the catacombs of a history forever buried

Yet I know not what lies ahead

No secrets unearthed from my time in the aether have I

No keys to unlock the myriad entangled strands of what will be

Behind me, a wake of unending despair

Ahead, a formless void as yet unscarred

Waiting for the Echoes of the dead to come

Кінінг…

Відображення всього того, що було

Дзвін дзвонить…

Протягом вічного проходження нескінченності

Я народився давно

Моя форма створена з первісної породи

Штормові вітри спалили умбру й мій зелений дух

Суть епохи, викованої стихією

І минуло тисячоліття

Слабка плоть рясніє спогадами

Я дивлюсь спектральними очима

Знання моє — і тільки моє

Стародавні стежки, що пекуть краєвид

Лінії, що чистять поранену землю

Де нині блукають давно забуті відтінки

Під відблиском холодного місяця

Самі ґрунти, пронизані почуттям туги

Під моїм протектором — безліч спогадів

Суть багато втраченого

Похований у катакомбах історії, назавжди похованої

Але я не знаю, що чекає попереду

Ніяких таємниць, розкритих за час в ефірі, я не маю

Немає ключів, щоб розблокувати безліч заплутаних ниток того, що буде

Позаду — хвиля нескінченного відчаю

Попереду безформна порожнеча, ще не утворена

Чекаючи, поки прийде відлуння мертвих