Жребий - Евгений Григорьев – Жека

Снова тихо сидишь, снова плачешь, тебя покидаю,

Струйки слез, словно спицы, мне сердце опять протыкают,

Ухожу, не хочу, но иду по колючей метели,

Где захлопнет за мною тайга до звонка свои двери.

Я такой тишины, как твоя больше вряд ли услышу,

Я такой глубины серых глаз никогда не увижу,

Ухожу, не хочу, но иду, их любовь обижая,

Как над бездной вишу, словно с этой земли пропадаю.

Припев:

Любить на небе, обижая на земле,

Мне выпал этот жребий в предрассветной мгле,

Из невозвратного далека долгий путь

Я помню все, а ты скорее все забудь.

Я боюсь, что ты все еще ждешь, взгляд не сводишь с обоев,

Где линялый узор вдруг двоих нас напомнит обоих,

И не выключив в комнате свет, ты за стол сядешь рядом,

И постель простоит эту длинную ночь не примята.

Припев:

Любить на небе, обижая на земле,

Мне выпал этот жребий в предрассветной мгле,

Из невозвратного далека долгий путь

Я помню все, а ты скорее все забудь.

Любить на небе, обижая на земле,

Мне выпал этот жребий в предрассветной мгле,

Из невозвратного далека долгий путь

Я помню все, а ты скорее все забудь.

Знову тихо сидиш, знову плачеш, тебе покидаю,

Струйки сліз, немов спиці, мені серце знову протикають,

Йду, не хочу, але йду по колючій хуртовині,

Де зачинить за мною тайга до дзвінка свої двері.

Я такої тиші, як твоя більше навряд чи почую,

Я такої глибини сірих очей ніколи не побачу,

Іду, не хочу, але іду, їх любов ображаючи,

Як над безоднею вішу, немов із цієї землі пропадаю.

Приспів:

Любити на небі, ображаючи на землі,

Мені випав цей жереб у передсвітанковій темряві,

З неповоротного далекого довгий шлях

Я пам'ятаю все, а ти швидше все забудь.

Я боюся, що ти все ще чекаєш, погляд не зводиш з шпалер,

Де линялий візерунок раптом двох нас нагадає обох,

І не вимкнувши в кімнаті світло, ти за стол сядеш поруч,

І постіль простоїть цю довгу ніч не прим'ята.

Приспів:

Любити на небі, ображаючи на землі,

Мені випав цей жереб у передсвітанковій темряві,

З неповоротного далекого довгий шлях

Я пам'ятаю все, а ти швидше все забудь.

Любити на небі, ображаючи на землі,

Мені випав цей жереб у передсвітанковій темряві,

З неповоротного далекого довгий шлях

Я пам'ятаю все, а ти швидше все забудь.