Кепка-восьмиклинка - Евгений Григорьев – Жека

Мелькает жизнь моя как кадры в киноленте,

Ещё вчера шпаною по чужим садам,

Тут сороковник, разменяв, я не заметил,

Что мне нельзя туда, где можно вам.

Судьба верёвочкой ты начинала виться,

Мне восьмиклинку свою батя подарил,

Чтоб в иерархии дворовой мне пробиться,

Я, сдвинув кепку на глаза, бычок смолил.

Припев:

Кепка, кепка, кепка восьмиклинка,

Пусть давно не ношу, а забыть не могу,

Восемь лет, как тяжёлые клинья

В непутёвую вбиты судьбу.

Потом пришла она с прекрасною фигурой,

А так же родинкой над верхнею губой,

Из-за неё скатился с рельсов я в натуре,

Мял кепку под её окном, забыв покой.

И та, что с родинкой, сказала мне: «Слышь, малый,

Ты хоть и в кепке, но не к росту моему,

Мне нужен парень, чтобы был жиган бывалый,

Сходи на дело, ну, а дальше посмотрю».

Припев:

Кепка, кепка, кепка восьмиклинка,

Пусть давно не ношу, а забыть не могу,

Восемь лет, как тяжёлые клинья

В непутёвую вбиты судьбу.

Я в час ночной пошёл на шухерное дело,

В Кривом проезде «Вино — Воды» подломил,

Поднял семь тысяч, ну, а кепочка слетела,

Я восьмиклинку в магазине том забыл.

Судьба верёвочка и сколько б ей не виться,

Всему придёт конец, на слово мне поверь,

Звонили в дверь — Откройте же, милиция,

А мы лежали с ней, тепла была постель.

Припев:

Кепка, кепка, кепка восьмиклинка,

Пусть давно не ношу, а забыть не могу,

Восемь лет, как тяжёлые клинья

В непутёвую вбиты судьбу.

Мелькает жизнь моя, как кадры в киноленте,

Ещё вчера шпаною по чужим садам,

Тут сороковник, разменяв, я не заметил,

Что мне нельзя туда, где можно вам.

Миготить життя моє як кадри в кінострічці,

Ще вчора шпаною по чужих садах,

Тут сороковник, розмінявши, я не помітив,

Що мені не можна туди, де вам можна.

Доля мотузкою ти починала витися,

Мені восьмиклинку свою батьку подарував,

Щоб у ієрархії дворової мені пробитися,

Я, зсунувши кепку на очі, бичок смолив.

Приспів:

Кепка, кепка, кепка восьмиклинка,

Нехай давно не ношу, а забути не можу,

Вісім років, як важкі клини

У недолугу вбито долю.

Потім прийшла вона з прекрасною фігурою,

А так ж родимкою над верхньою губою,

Через неї скотився з рейок я в натурі,

М'яв кепку під її вікном, забувши спокій.

І та, що з родинкою, сказала мені: «Чуй, мале,

Ти хоч і в кепці, але не до росту мого,

Мені потрібен хлопець, щоб був жиган бувалий,

Сходи на справу, ну, а далі подивлюся».

Приспів:

Кепка, кепка, кепка восьмиклинка,

Нехай давно не ношу, а забути не можу,

Вісім років, як важкі клини

У недолугу вбито долю.

Я в годину нічний пішов на шухерну справу,

У Кривому проїзді «Вино — Води» підломив,

Підняв сім тисяч, ну, а кепочка злетіла,

Я восьмиклінку в магазині том забув.

Доля мотузочка і скільки їй не витися,

Усьому прийде кінець, на слово мені повір,

Дзвонили у двері — Відчиніть ж, міліція,

А ми лежали з ній, тепла була постіль.

Приспів:

Кепка, кепка, кепка восьмиклинка,

Нехай давно не ношу, а забути не можу,

Вісім років, як важкі клини

У недолугу вбито долю.

Миготить життя моє, як кадри в кінострічці,

Ще вчора шпаною по чужих садах,

Тут сороковник, розмінявши, я не помітив,

Що мені не можна туди, де вам можна.