Тень Любви - Эпидемия

Ночь так темна,

Ты не видна,

Но призрак темноты бессилен.

Из темноты

Твои черты

Пока неясно проступили.

Тебя не смог я удержать,

Нет смысла гнаться за тобой,

Спешу к тебе — хочу обнять,

Но обнимаю призрак твой.

Считаю на стене моей

Тени потеряных друзей.

Я вспомнил боль недавних бед,

Её увидев силуэт.

Ты для меня была звездой,

Я сам, как тень, шёл за тобой,

Я сам себе, надеясь, лгу, —

Хочу забыть, но не могу!

Но встанет солнце,

И боль уйдёт,

Грусть растворится, Как летом лёд.

Все тени исчезнут враз,

Прошу, останьтесь, хоть на час.

Считаю на стене моей…

Ты для меня была звездой…

Но встанет солнце…

Ніч така темна,

Ти не видна,

Але привид темряви безсилий.

З темряви

Твої риси

Поки незрозуміло проступили.

Тебе не зміг я утримати,

Немає сенсу гнатися за тобою,

Поспішаю до тебе — хочу обійняти,

Але обіймаю привид твій.

Вважаю на стені моїй

Тіні втрачених друзів.

Я згадав біль недавніх бід,

Її побачивши силует.

Ти для мене була зіркою,

Я сам, як тінь, йшов за тобою,

Я сам собі, сподіваючись, брешу,—

Хочу забути, але не можу!

Але стане сонце,

І біль піде,

Сум розчиниться, Як влітку лід.

Всі тіні зникнуть враз,

Прошу, залишіться, хоч на годину.

Вважаю на стіні моєї…

Ти для мене була зіркою…

Але встане сонце…