Смерти Нет - Эпидемия, Хелависа

Теченье времени не может порой

Стереть из памяти образ родной.

Боль остаётся, её не унять —

Ночью приходит опять и опять.

Душе, которая устала страдать,

Даруют право один раз загадать

Вновь оказаться рядом с другой,

Самой родной во вселенной душой.

В этом мире смерти нет,

Бесконечно льётся свет.

У того, чей пройден путь,

Забьётся сердце вновь,

Если в нём жива любовь.

Мы позабыли: это быль или сон?

Кого любили, кто любви был лишён?

Нам не напомнят, звёзды молчат,

Пряча ответы в тонких лучах.

Любому смертному отмерен свой век.

Часов песочных завершается бег.

Кто их обратно перевернёт?

Жизни биение новой вдохнёт?

В этом мире смерти нет,

Бесконечно льётся свет.

У того, чей пройден путь,

Забьётся сердце вновь,

Если в нём жива любовь.

Эта зима уйдёт,

Будто кто-то перевернул страницу.

Тают снега и лёд.

Согревая улыбкой наши лица,

В высь умчится солнца колесница,

Скинув с трона белого дракона.

Мы вернулись в наш любимый край.

В этом мире смерти нет,

Бесконечно льётся свет.

У того, чей пройден путь,

Забьётся сердце вновь,

Если в нём жива любовь.

Протягом часу не може часом

Стерти з пам'яті образ рідний.

Біль залишається, її не вгамувати —

Вночі приходить знову і знову.

Душі, яка втомилася страждати,

Дарують право один раз загадати

Знов опинитися поряд з іншою,

Найріднішою у Всесвіті душею.

У цьому світі смерті немає,

Нескінченно ллється світло.

У того, чий пройдений шлях,

Заб'ється серце знову,

Якщо в ньому живе кохання.

Ми забули: це бувальщина чи сон?

Кого любили, хто любов був позбавлений?

Нам не нагадають, зірки мовчать,

Ховаючи відповіді в тонких променях.

Будь-якому смертному відміряно своє століття.

Пісочний годинник завершується біг.

Хто їх зворотно переверне?

Життя биття нового вдихне?

У цьому світі смерті немає,

Нескінченно ллється світло.

У того, чий пройдений шлях,

Заб'ється серце знову,

Якщо в ньому живе кохання.

Ця зима піде,

Наче хтось перевернув сторінку.

Тануть сніги і лід.

Зігріваючи посмішкою наші обличчя,

Ввис помчить сонця колісниця,

Скинувши з трону білого дракона.

Ми повернулися в наш улюблений край.

У цьому світі смерті немає,

Нескінченно ллється світло.

У того, чий пройдений шлях,

Заб'ється серце знову,

Якщо в ньому живе кохання.