Поверь - Хелависа

Мне бы спать бы и спать

На вороньем крыле,

Когда черные гладкие перья щекочут плечо.

Лепестки темноты

Холодеют в золе,

А к полуночи будет от полной луны горячо.

Там на черный холмах —

Черный твой виноград

Прорастает рядами драконьих зубов.

У бесценных рядов

Аргонавты не спят,

Согревают лозу в ночи

Драконьим дыханьем костров

Ты мне ворон,

Ты мне воздух,

Величиною с кулак смотрят звезды

Верхнего мира,

И горы стальные,

Рогатые шлемы, веера боевые

Во тьме.

Под рукою рука,

И броня оперенья легка.

Из подземного мира и вверх… Поверь,

Я верю, и ты поверь, поверь,

поверь!

На вороньем крыле

Мне всегда снится ночь

Я проваливаюсь в дупло, в нору… короче, к чертям.

И подземный твой мир

Всегда готов мне помочь,

Только я не всегда к его готова дарам,

Ведь на черных-пречерных холмах

Созрел виноград,

И восстали в Колхиде полки драконьих зубов.

Невозможно в себе

Хранить этот яд,

Так открой же в ночи виноградную драконию кровь

Ты мне ворон,

Ты мне ветер,

Когда зима придёт — её встреть ты,

Дай ей песен,

Дай ей пищи,

Дай же ей всё, чего она ищет.

И верхнего мира,

И горы стальные,

Рогатые шлемы, веера боевые,

И кровь дракона,

И черный воздух,

И эти величиной с кулак твои звезды.

Во тьме лишь твоя мне нужна рука.

И броня оперенья легка, крепка.

Из подземного мира и вверх, и вверх!

Поверь, я верю, и ты поверь,

Поверь, я верю, и ты поверь, поверь, поверь!

Мені би спати би і спати

На вороному крилі,

Коли чорне гладке пір'я лоскоче плече.

Пелюстки темряви

Холодіють у золе,

А до півночі буде від повного місяця гаряче.

Там на чорних пагорбах

Чорний твій виноград

Проростає рядами драконячих зубів.

У безцінних рядів

Аргонавти не сплять,

Зігрівають лозу вночі

Драконячим диханням багать

Ти мені ворон,

Ти мені повітря,

Величиною з кулак дивляться зірки

Верхнього світу,

І гори сталеві,

Рогаті шоломи, віяла бойові

В темряві.

Під рукою рука,

І броня оперення легка.

З підземного світу і вгору… Повір,

Я вірю, і ти повір, повір,

повір!

На вороному крилі

Мені завжди сниться ніч

Я провалююся в дупло, в нору… коротше, до рис.

І підземний твій світ

Завжди готовий мені допомогти,

Тільки я не завжди до нього готова дарам,

Адже на чорних-пречерних пагорбах

Дозрів виноград,

І повстали в Колхіді полиці драконячих зубів.

Неможливо в собі

Зберігати цю отруту,

Так відкрий ж у ночі виноградну драконію кров

Ти мені ворон,

Ти мені вітер,

Коли зима прийде — її зустріти ти,

Дай їй пісень,

Дай їй ї,

Дай їй же все, чого вона шукає.

І верхнього світу,

І гори сталеві,

Рогаті шоломи, віяла бойові,

І кров дракона,

І чорне повітря,

І ці величиною з кулак твої зірки.

У темряві лише твоя мені потрібна рука.

І броня оперення легка, міцна.

З підземного світу і вгору, і вгору!

Повір, я вірю, і ти повір,

Повір, я вірю, і ти повір, повір, повір!