Бродяга - Хелависа

Я позабуду дом и друзей,

Полкоролевства отдам за коня,

И я буду верен любимой своей,

Если она не бросит меня.

И я буду верен любимой своей,

Если она не бросит меня.

Я безнадежно влюблен в паруса,

В скрип башмаков и запах дорог,

Вижу чужие во сне небеса,

Но иногда вижу твой порог.

Вижу чужие во сне небеса,

Но иногда вижу твой порог.

Доли бродяжьей мне ли не знать —

Горный ручей да краюшка луны;

Может, в пути суждено мне пропасть,

Только твоей в том нету вины.

Может, в пути суждено мне пропасть,

Только твоей в том нету вины.

Песни мои станут петь у огня

В пыльных харчевнях дальней земли,

И прокричат по весне про меня

Дикие гуси — братья мои.

И прокричат по весне про меня

Дикие гуси — братья мои.

Я целовал паруса кораблей,

Полкоролевства отдал за коня,

И я был бы верен любимой своей,

Если б она не забыла меня.

И я был бы верен любимой своей,

Если б она не забыла меня.

Я забуду будинок та друзів,

Півкоролівства віддам за коня,

І я буду вірний коханій своїй,

Якщо вона не покине мене.

І я буду вірний коханій своїй,

Якщо вона не покине мене.

Я безнадійно закоханий у вітрила,

У скрип черевиків та запах доріг,

Бачу чужі уві сні небеса,

Але іноді бачу твій поріг.

Бачу чужі уві сні небеса,

Але іноді бачу твій поріг.

Частки бродячої мені не знати

Гірський струмок і край місяця;

Може, в дорозі судилося мені пропасти,

Тільки твоєї в тому немає провини.

Може, в дорозі судилося мені пропасти,

Тільки твоєї в тому немає провини.

Пісні мої співатимуть біля вогню

У запорошених харчевнях далекої землі,

І прокричать весною про мене

Дикі гуси - брати мої.

І прокричать весною про мене

Дикі гуси - брати мої.

Я цілував вітрила кораблів,

Півкоролівства віддав за коня,

І я був би вірний коханій своїй,

Якби вона не забула мене.

І я був би вірний коханій своїй,

Якби вона не забула мене.