Романс О Слезе - Эпидемия

Романс О Слезе

(Мелисов)

Dezmond:

Я видел сон — он был реален,

Услышал птицы крик — он душу рвал.

Твой облик ясен, но печален

Вслед за собою в неизвестность звал.

Я понимал, что недостоин,

Когда связала наши души нить,

Я не герой, не славный воин,

Но что мне может запретить любить?

Полечу я, словно птица,

Чтобы сердце сжечь в огне,

Я не дам слезе пролиться —

За неё заплатят мне!

В безлунную, глухую ночь твой взор

Развеет мрак, разрушит тьмы узор,

Я спрятал душу от любви,

Но как смогу остановить

Себя???

Я брошу вызов небесам

За то, что пролилась слеза

Твоя…

За то, что пролилась слеза.

Возможно, ты уже забыла

Мой голос, цвет моих печальных глаз,

Любовь в себе похоронила,

А может не было её у нас?

А ты зовёшь мой дух покорный,

Как манит ночью корабли маяк-

Я на скале, в объятиях шторма

И я погибну, сделав этот шаг!

Полечу я, словно птица,

Чтобы сердце сжечь в огне,

Я не дам слезе пролиться —

За неё заплатят мне!

В безлунную, глухую ночь твой взор

Развеет мрак, разрушит тьмы узор,

Я спрятал душу от любви,

Но как смогу остановить

Себя???

Я брошу вызов небесам

За то, что пролилась слеза

Твоя…

За то, что пролилась слеза.

cоло Juron

Alatiel:

Звёзды рисуют в ночи

Имя твоё.

Сердце быстрее стучит —

Миг настаёт.

Dezmond:

Да, мне не жить

Если ответ будет «нет»,

Только скажи,

Что не забудешь тех лет!

Дезмонд и Алатиэль:

В безлунную, глухую ночь твой взор

Развеет мрак, разрушит тьмы узор,

Я спрятал душу от любви,

Но как смогу остановить

Себя???

Я брошу вызов небесам

За то, что пролилась слеза

Твоя…

За то, что пролилась слеза.

Романс Про сльозу

(Мелісов)

Dezmond:

Я бачив сон — він був реальним,

Почув птахи крик — він душу рвав.

Твій вигляд ясний, але печальний

Слідом за собою в невідомість кликав.

Я розумів, що недостойний,

Коли зв'язала наші душі нитку,

Я не герой, не славний воїн,

Але що мені може заборонити любити?

Полечу я, мов птах,

Щоб серце спалити у вогні,

Я не дам сльозі пролитися —

За неї заплатять мені!

У безмісячну, глуху ніч твій погляд

Розвіє морок, зруйнує пітьми візерунок,

Я сховав душу від любові,

Але як зможу зупинити

Себе???

Я кину виклик небесам

За те, що пролилася сльоза

Твоя…

За те, що пролилася сльоза.

Можливо, ти вже забула

Мій голос, колір моїх сумних очей,

Любов у собі поховала,

А може не було її у нас?

А ти зовеш мій дух покірний,

Як манить уночі кораблі маяк-

Я на скелі, в обіймах шторму

І я загибну, зробивши цей крок!

Полечу я, мов птах,

Щоб серце спалити у вогні,

Я не дам сльозі пролитися —

За неї заплатять мені!

У безмісячну, глуху ніч твій погляд

Розвіє морок, зруйнує пітьми візерунок,

Я сховав душу від любові,

Але як зможу зупинити

Себе???

Я кину виклик небесам

За те, що пролилася сльоза

Твоя…

За те, що пролилася сльоза.

соло Juron

Alatiel:

Зірки малюють у ночі

Ім'я Твоє.

Серце швидше стукає —

Мить настає.

Dezmond:

Так, мені не жити

Якщо відповідь буде «ні»,

Тільки скажи,

Що не забудеш тих років!

Дезмонд і Алатиель:

У безмісячну, глуху ніч твій погляд

Розвіє морок, зруйнує пітьми візерунок,

Я сховав душу від любові,

Але як зможу зупинити

Себе???

Я кину виклик небесам

За те, що пролилася сльоза

Твоя…

За те, що пролилася сльоза.