Вне Времени - Эпидемия

Страж Времени:

Задержи свой бег, ведь твой конь устал - его силы тают.

Замка силуэт перед нами встал, бремя с плеч спадает.

В замке призрачном, на краю земли, Время обитает.

Ты лишь слышал, а я его знал!

Лишь закрой глаза и, всего на миг, задержи дыхание.

Между двух огней, между двух зеркал путь проходит тайный.

Время ждет тебя, оно знает все тайны мироздания.

Время знает - ты его звал!

Времени страж - это я!

На перекрестке миров.

Знаю секрет Бытия.

Рожденья и смерти Богов!

Дельвиэт:

Рассыпает тьма по моим плечам пепел вдохновенья.

Я устал страдать, надоело ждать от Небес знаменья.

Я кричу во тьму, я почти уж твой, задержи мгновенье.

Ты увидишь, что я живой.

Не хочу смотреть в Зеркало Судьбы, правды избегаю -

Там как будто я, тот же самый лик, но душа другая.

Потерять любовь, доживать свой век, боль превозмогая,

Я готов, если был счастья миг.

Тьма наполняет меня.

И что мне до всей суеты -

Знаю, лишь только она

Будет со мною на ты.

Знаю, что Время не ждет.

Время нельзя упустить.

Но Ксентарон оживет,

А Время способно простить!

Гилтиас:

Даже в час ночной, не дает уснуть мой обет священный.

В Зеркало смотрю - там начертан путь необыкновенный.

Голос прозвучит, и опять лечу хоть на край Вселенной,

Но судьей быть не хочу.

Оставляю след в небесах ночных золотистой тенью.

Время лечит всех, но друзей моих не могу забыть я.

Их недолгий век и, не знаю как,

Буду с этим жить я - на меня опускается мрак.

Но свет озаряет меня.

Хранитель судьбы двух Планет.

Вызов готов я принять -

У Вечности прошлого нет.

Звезды устанут мерцать,

Боги собьются с пути.

Я буду идти до конца,

И Время меня пощадит.

Страж Часу:

Затримай свій біг, адже твій кінь втомився – його сили тануть.

Замка силует перед нами встав, тягар з плечей спадає.

У примарному замку, на краю землі, Час живе.

Ти лише чув, а я його знав!

Лише заплющи очі і, всього на мить, затримай подих.

Між двома вогнями, між двома дзеркалами шлях проходить таємний.

Час чекає на тебе, він знає всі таємниці світобудови.

Час знає – ти його кликав!

Часу страж – це я!

На перехресті світів.

Знаю секрет Буття.

Народження та смерті Богів!

Дельвієт:

Розсипає пітьма на мої плечі попіл натхнення.

Я втомився страждати, набридло чекати від неба прапора.

Я кричу в темряву, я майже твій, затримай мить.

Ти побачиш, що живий.

Не хочу дивитися в Дзеркало Долі, правди уникаю

Там ніби я, той самий образ, але душа інша.

Втратити кохання, доживати свій вік, біль перемагаючи,

Я готовий, якщо був щастя мить.

Темрява наповнює мене.

І що мені до всієї метушні -

Знаю, щойно вона

Буде зі мною на ти.

Знаю, що Час не чекає.

Час не можна упустити.

Але Ксентарон оживе,

А Час здатний пробачити!

Гілтіас:

Навіть о першій ночі, не дає заснути моя обітниця священна.

У Дзеркало дивлюся – там накреслено шлях незвичайний.

Голос прозвучить, і знову лечу хоч на край Всесвіту,

Але суддею не хочу.

Залишаю слід у небесах нічних золотистою тінню.

Час лікує всіх, але моїх друзів не можу забути я.

Їхнє недовге століття і, не знаю як,

З цим житиму я - на мене опускається морок.

Але світло освітлює мене.

Зберігач долі двох Планет.

Виклик готовий прийняти -

У Вічності минулого немає.

Зірки втомляться мерехтіти,

Боги зіб'ються зі шляху.

Я йтиму до кінця,

І Час мене пощадить.