Проклятье Бесконечных Лет - Эпидемия

Гилтиас:

Здравствуй, хозяин блуждающей башни.

Пару вопросов задать я хочу.

Ты нас обвел вокруг пальца блестяще,

Но почему тебя жаль мне чуть-чуть?

Нариэль:

Богом не стать, если Смерть победить,

Не научившись жизни дарить.

Колдун:

В леденящей тишине

Сотни дорогих камней

Не согреют и свободы не подарят мне

Нариэль:

Это счастье или нет -

Вечно жить, не зная бед?

Для тебя это проклятье бесконечных лет.

Колдун:

Башня блуждает между мирами.

В ней только вход, ну а выхода нет.

Тот, кто нечестно играет с богами

Здесь обречен провести сотни лет!

Нариэль:

Богом не стать, если Смерть победить,

Не научившись жизни дарить.

Колдун:

В леденящей тишине

Сотни дорогих камней

Не согреют и свободы не подарят мне

Нариэль и Гилтиас:

Это счастье или нет -

Вечно жить, не зная бед?

Для тебя это проклятье бесконечных лет.

Нариэль:

Богом не стать, если Смерть победить,

Не научившись жизни дарить.

Колдун:

В леденящей тишине

Сотни дорогих камней

Не согреют и свободы не подарят мне

Нариэль:

Это счастье или нет -

Вечно жить, не зная бед?

Для тебя это проклятье бесконечных лет.

Гілтіас:

Привіт, хазяїн блукаючий вежі.

Кілька запитань поставити я хочу.

Ти нас обвів навколо пальця блискуче,

Але чому тебе шкода мені трішки?

Наріель:

Богом не стати, якщо Смерть перемогти,

Не навчившись життя дарувати.

Чаклун:

У крижаній тиші

Сотні дорогого каміння

Не зігріють і свободи не подарують мені

Наріель:

Це щастя чи ні -

Вічно жити, не знаючи лиха?

Для тебе це прокляття нескінченних років.

Чаклун:

Вежа блукає між світами.

У ній тільки вхід, а виходу немає.

Той, хто нечесно грає із богами

Тут приречено провести сотні років!

Наріель:

Богом не стати, якщо Смерть перемогти,

Не навчившись життя дарувати.

Чаклун:

У крижаній тиші

Сотні дорогого каміння

Не зігріють і свободи не подарують мені

Наріель та Гілтіас:

Це щастя чи ні -

Вічно жити, не знаючи лиха?

Для тебе це прокляття нескінченних років.

Наріель:

Богом не стати, якщо Смерть перемогти,

Не навчившись життя дарувати.

Чаклун:

У крижаній тиші

Сотні дорогого каміння

Не зігріють і свободи не подарують мені

Наріель:

Це щастя чи ні -

Вічно жити, не знаючи лиха?

Для тебе це прокляття нескінченних років.