Якорь - ephemeral

Трагедия внутри,

А снаружи язвы,

На них сыграют Чужие пальцы.

Раскалённые огнем.

Так нравится быть Жертвой.

Ты строишь драмы.

Истинный кайф -

Себя нести ублюдкам На ужин и обед.

Мой болевой порог,

Напомнит ,что жива,

А с порога нож и под Ребра, за что?

Ты чувствуешь себя,

капитаном корабля,

Но здесь штурвала нет.

Он владеет тобой.

Я не ношу крест,

Я ношу якорь.

Бросаю в воду,

Чтоб остановить это Безумие .

С крышей не дружим

Дом нам не нужен.

Я не ношу крест,

Я ношу якорь.

Бросаю в воду,

Чтоб остановить это безумие.

С крышей не дружим,дом нам не нужен.

На корабле мой каждый день,

Как последний.

Что с тобой,

Что без тебя.

Синдром панических атак,

Как будто шторм.

Он каждый день готов

Убить меня.

За что?

Я с вами буду гнить

На самой проклятой планете.

Вечный фашизм ,

И в моих окнах корабли.

Я на задании здесь был,

Но приземлился опустив

Свой якорь вниз,

И он прогнил

От вашей пакостной земли.

Куча квартир,

Я здесь один,

Уж не пытаюсь выбраться.

И будто в планетарии ,

Затопят наш аквариум ,

Братья империи затопленной.

Империя потоплена.

Уж век, как корабли

Те не за окнами,

И тени из со мной,

В моем шкафу,

В моей подсобке.

Да я смирился и привык,

Что все вокруг лишь материал

Для моих книг.

Я дал им жизнь.

Это мой мир.

Я командир.

И все что вне этих стихов,

То абсолютно не играет роль.

И только то , о чем пишу , то не мертво.

Запомни.

жизнь - это война

Есть человек,

Есть материал.

Есть оболочка,

Есть есть душа.

Решать тебе, надеть костюм,

Убить мечту, и с ней себя.

Или вперёд по кораблям.

Бери штурвал,

Туда, где

Море, океаны, даже звезды.

Все, что хочешь,

И твоё.

Нужно бороться, а не гнить.

И чтобы жить, нужно гореть.

Нужно писать.

Нужно любить и ненавидеть.

И тогда нам даже небо не предел.

И знаешь что?

Я не боялся одиночества,

Мне тут хватало

Миди , сиг, бутылки пива,

И пары книг ,

Чтобы повиснуть и летать на своих гиппогрифах.

Я не ношу крест,

Я ношу якорь.

Бросаю в воду,

Чтоб остановить это безумие.

С крышей не дружим,дом нам не нужен.

Кричишь,что ты свободен,

Не удержимый,

Но я то знаю,

На пульсе ноль.

Перекрывает воздух тяжелый якорь.

Мест на свете много

Одна проблема,

Не было места в твоей голове.

С грузом не уплыть,

Только утонуть.

Трагедія всередині,

А зовні виразки,

На них зіграють Чужі пальці.

Розжарені вогнем.

Так подобається бути Жертвою.

Ти будуєш драми.

Справжній кайф -

Себе нести ублюдкам На вечерю та обід.

Мій больовий поріг,

Нагадає, що жива,

А з порога ніж та під Ребра, за що?

Ти почуваєшся,

капітаном корабля,

Але тут штурвала немає.

Він має тебе.

Я не ношу хрест,

Я ношу якір.

Кидаю у воду,

Щоб зупинити це Безумство.

З дахом не дружимо

Будинок нам не потрібен.

Я не ношу хрест,

Я ношу якір.

Кидаю у воду,

Щоб зупинити це божевілля.

З дахом не дружимо, будинок нам не потрібен.

На кораблі мій щодня,

Як останній.

Що з тобою,

Що без тебе.

Синдром панічних атак

Наче шторм.

Він щодня готовий

Вбити мене.

За що?

Я з вами буду гнити

На проклятій планеті.

Вічний фашизм

І у моїх вікнах кораблі.

Я на завданні тут був,

Але приземлився опустивши

Свій якір вниз,

І він прогнив

Від вашої капосної землі.

Купа квартир,

Я тут один,

Не намагаюся вибратися.

І ніби в планетарії

Затоплять наш акваріум.

Брати імперії затоплені.

Імперію потоплено.

Вже вік, як кораблі

Ті не за вікнами,

І тіні зі мною,

У моїй шафі,

У моїй підсобці.

Та я змирився і звик,

Що все навколо лише матеріал

Для моїх книжок.

Я дав їм життя.

Це мій світ.

Я командир.

І все, що поза цими віршами,

То абсолютно не відіграє роль.

І тільки те, про що пишу, то не мертве.

Запам'ятай.

життя – це війна

Є людина,

Є матеріал.

Є оболонка,

Їсти їсти душа.

Вирішувати тобі, одягти костюм,

Вбити мрію і з нею себе.

Або вперед кораблями.

Бери штурвал,

Туди де

Море, океани, навіть зірки.

Все що хочеш,

І твоє.

Потрібно боротись, а не гнити.

І щоб жити, треба горіти.

Потрібно писати.

Потрібно любити та ненавидіти.

І тоді нам навіть небо не межа.

І знаєш, що?

Я не боявся самотності,

Мені тут вистачало

Міді , сиг, пляшки пива,

І пари книг

Щоб повиснути та літати на своїх гіпогрифах.

Я не ношу хрест,

Я ношу якір.

Кидаю у воду,

Щоб зупинити це божевілля.

З дахом не дружимо, будинок нам не потрібен.

Кричиш, що ти вільний,

Не стриманий,

Але я знаю,

На пульсі нуль.

Перекриває повітря важкий якір.

Місць у світі багато

Одна проблема,

Не було місця у твоїй голові.

З вантажем не спливти,

Тільки потонути.