Тебя - ephemeral

Свет.

Отражение маленьких рук,

На моем мониторе.

Рисую наш мир, как художник в запое.

Четыре стены, наркотический бред,

Или просто запой.

Мне не важно, мне важно - с тобой.

Даже смерть - это просто игра в дурака.

Хули, весело.

Жизнь - это кон.

Я готов, я люблю тебя,

В руки ножи.

Я люблю тебя, значит порежу сердечко на части,

Заставлю страдать,

И предам наше счастье огню.

Выгорать - это культ,

Неспособность любить.

Хоронить твои сны.

Воскресать, хоронить и опять.

Я люблю тебя.

Значит заплачу в ногах, обниму,

И заставлю заплакать со мной.

Это - боль.

Я мечтал о тебе.

Я писал для тебя свои темные песни.

И вот тебе мой поцелуй прямо в сердце ножом,

И ожогом на тельце.

Любовь - это больно,

И жутко по детски.

Ночь.

Расстояние в тысячу строк,

Что писал не тебе,

Отрекаясь от нас,

И касанием бледных ладошек,

Замученных глаз,

Обещаю увидеться снова.

Когда я смогу подарить,

И согреть тебя,

Самым прекрасным теплом догоревшего тела.

Так наше с тобой бесконечное лето.

Плачь, мой милый.

Так хотел любви,

Что променял свое имя

На жизнь в новом мире.

Хватай мгновенье,

Не впадай в забвенье.

Пусть звучит наша песня

Бесконечного лета

Тысяча лет.

Временная петля.

Кружила меня,

Заманила тебя.

Да ладно, забудь.

Это - просто игра.

Ты же помнишь, один победитель,

И два дурака.

Допиваешь бокал,

И за мной до кровати.

Я буду плясать, ну а ты,

Будешь плакать, курить.

Выгорать - это культ.

Неспособность любить.

Ну ты помнишь.

Держи меня крепче,

И я тебя точно запомню такой,

Моя бледная девочка с темной душой,

Ненавидишь людей - повторяешь за мной.

Королева, но самых печальных миров.

Нарисованный трип.

Две дорожки до счастья.

Бутылка под боком, и честно,

Я мог бы остаться с тобой навсегда.

Я люблю тебя.

Вот тебе мой поцелуй,

Прямо в сердце ножом.

И ожогом на тельце.

Любовь - это больно.

И жутко по - детски.

Ночь.

Расстояние в тысячу строк,

Что писал не тебе,

Отрекаясь от нас,

И касанием бледных ладошек,

Замученных глаз,

Обещаю увидеться снова.

Когда я смогу подарить,

И согреть тебя,

Самым прекрасным теплом догоревшего тела.

Так наше с тобой бесконечное лето.

Плачь, мой милый.

Так хотел любви,

Что променял свое имя

На жизнь в новом мире.

Хватай мгновенье,

Не впадай в забвенье.

Пусть звучит наша песня

Бесконечного лета

Світло.

Відбиття маленьких рук,

На моєму моніторі.

Малюю наш світ, як художник у запою.

Чотири стіни, наркотична маячня,

Або просто запій.

Мені не важливо, мені важливо – з тобою.

Навіть смерть - це просто гра в дурня.

Хулі, весело.

Життя – це кін.

Я готовий, я люблю тебе,

До рук ножі.

Я люблю тебе, значить поріжу серце на частини,

Примушу страждати,

І зраджу наше щастя вогню.

Вигоряти – це культ,

Нездатність любити.

Хувати твої сни.

Воскресати, ховати і знову.

Я люблю тебе.

Значить заплачу в ногах, обійму,

І примушу заплакати зі мною.

Це – біль.

Я мріяв про тебе.

Я писав тобі свої темні пісні.

І ось тобі мій поцілунок просто в серці ножем,

І опіком на тільце.

Кохання - це боляче,

І моторошно по дитячому.

Ніч.

Відстань у тисячу рядків,

Що писав не тобі,

Зрікаючись нас,

І торканням блідих долонь,

Закатованих очей,

Обіцяю побачитись знову.

Коли я зможу подарувати,

І зігріти тебе,

Найпрекраснішим теплом догорілого тіла.

Так наше з тобою нескінченне літо.

Плач, мій любий.

Так хотів кохання,

Що проміняв своє ім'я

На життя у новому світі.

Хапай мить,

Не впадай у забуття.

Нехай звучить наша пісня

Нескінченного літа

Тисяча років.

Тимчасова петля.

Кружила мене,

Заманила тебе.

Та гаразд, забудь.

Це просто гра.

Ти ж пам'ятаєш, один переможець,

І два дурні.

Допиваєш келих,

І за мною до ліжка.

Я танцюватиму, ну а ти,

Плакатимеш, куритимеш.

Вигоряти – це культ.

Нездатність любити.

Ну, ти пам'ятаєш.

Тримай мене міцніше,

І я тебе точно запам'ятаю такий,

Моя бліда дівчинка з темною душею,

Ненавидиш людей – повторюєш за мною.

Королева, але найсумніших світів.

Намальований тріп.

Дві доріжки до щастя.

Пляшка під боком, і чесно,

Я міг би лишитися з тобою назавжди.

Я люблю тебе.

Ось тобі мій поцілунок

Прямо в серці ножем.

І опіком на тільце.

Кохання – це боляче.

І моторошно по-дитячому.

Ніч.

Відстань у тисячу рядків,

Що писав не тобі,

Зрікаючись нас,

І торканням блідих долонь,

Закатованих очей,

Обіцяю побачитись знову.

Коли я зможу подарувати,

І зігріти тебе,

Найпрекраснішим теплом догорілого тіла.

Так наше з тобою нескінченне літо.

Плач, мій любий.

Так хотів кохання,

Що проміняв своє ім'я

На життя у новому світі.

Хапай мить,

Не впадай у забуття.

Нехай звучить наша пісня

Нескінченного літа