Rien qu'un jour - Emmanuel Moire

A l’abri des fenêtres et des parapets de pierre

Je regarde vivre les gens d’en bas

Chaque jour j’envie leur vie, moi qui vis solitaire

Mais leur histoire je ne la connais pas

J’apprends leurs chansons, leurs rires, leur visage

Moi je les vois mais eux ne me voient pas

Je voudrais tout à tour rencontrer ces personnages

Rien qu’un seul jour, aux pieds des tours

Tout en bas, vivre au grand soleil

Sans regarder le ciel

Une seule fois

Partager leurs joies

Je crois, qu’ils n’entendent pas

La voix de mon coeur, qui se meurt

Quand je vois les gens d’en bas

En bas, j’entends les tisserands, les meuniers et leur femme

Leur bonheur insouciant me brûle et m’enflamme

Leurs cris qui résonnent jusqu’au coeur de Notre-Dame

Font saigner les larmes au coeur de mon âme!

Si j’avais cette vie

Je vivrai à la folie!

En bas, sur les bords de Seine

Je goûterai la joie, des gens qui se promènent

Si pour un jour, un seul jour

Je quittai ma tour

Ce serait merveilleux

D'être heureux

A mon tour, faire un tour

Alentour de ma tour

Rien qu’un jour, un jour en bas

Закрита вікнами та кам'яними парапетами

Я дивлюся, як люди живуть знизу

Кожен день я заздрю ​​їхньому життю, я, що живу один

Але їхню історію я не знаю

Я вчу їхні пісні, їхній сміх, їхнє обличчя

Я бачу їх, але вони не бачать мене

Я хотів би зустрітися з цими персонажами по черзі

Лише одного дня, біля підніжжя веж

Внизу, живучи на сонці

Не дивлячись на небо

один раз

Поділіться своїми радощами

Я вірю, що вони не чують

Голос мого серця, що вмирає

Коли я бачу людей внизу

Унизу я чую ткалів, мельників та їхніх жінок

Їхнє безтурботне щастя горить і запалює мене

Їхні крики відлунюють до серця Нотр-Дам

Зливай сльози в серці моєї душі!

Якби в мене було таке життя

Я житиму шалено!

Вниз на березі Сени

Я скуштую радість, люди ходять

Якщо на день, то тільки на один день

Я залишив свою вежу

Це було б чудово

Будь щасливий

Моя черга, покатайся

Навколо моєї вежі

Лише один день, один день вниз