Beau malheur - Emmanuel Moire

Tu me dis que rien ne passe, même au bout d’un moment

Qu’un beau jour, c’est une impasse et derrière, l’océan

Que l’on garde toujours la trace d’un amour, d’un absent

Que tout refait surface comme hier, droit devant

Tu me dis que rien ne sert, la parole ou le temps

Qu’il faudra une vie entière pour un jour, faire semblant

Pour regarder en arrière, revenir en souriant

En gardant ce qu’il faut taire et puis faire comme avant

Je peux seulement te dire… Je peux seulement te dire…

Qu’il m’a fallu la peur pour être rassuré

Que j’ai connu la douleur avant d'être consolé

Qu’il m’a fallu les pleurs pour ne plus rien cacher

Que j’ai connu la rancœur bien avant d'être apaisé

Tu ne sais pas encore, oh !

Ce que je sais par cœur, oh !

Ce que je sais par cœur, oh !

Beau malheur

Tu me dis que rien n’efface ni la craie, ni le sang

Qu’on apprend après la classe ou après ses trente ans

Qu’on peut dire trois fois hélas, que personne ne l’entend

Comme personne ne remplace ceux qui partent pour longtemps

Tu me dis que vient l’hiver, qu’on oublie le printemps

Que l’on vide les étagères, qu’on remplit autrement

Qu’on se rappelle les yeux verts, le rire à chaque instant

Qu’après tout, la voix se perd mais les mots sont vivants

Je peux seulement te dire… Je peux seulement te dire…

Qu’il m’a fallu la peur pour être rassuré

Que j’ai connu la douleur avant d'être consolé

Qu’il m’a fallu les pleurs pour ne plus rien cacher

Que j’ai connu la rancœur bien avant d'être apaisé

Tu ne sais pas encore, oh !

Ce que je sais par cœur, oh !

Ce que je sais par cœur, oh !

Tu me dis que c’est un piège, un jeu pour les perdants

Que le bateau est en liège et l’armure en-fer blanc

Que plus rien ne te protège ou alors, pas longtemps

Que c’est comme un sortilège d'être seul à présent

Je peux seulement te dire… Je peux seulement te dire…

Pour être rassuré, oh !

Avant d'être consolé, oh !

Pour ne plus rien cacher, oh !

Bien avant d'être apaisé, oh !

Il m’a fallu la peur pour être rassuré

Et j’ai connu la douleur avant d'être consolé

Il m’a fallu les pleurs pour ne plus rien cacher

Et j’ai connu la rancœur bien avant d'être apaisé

Tu ne sais pas encore, oh !

Ce que je sais par cœur, oh !

Ce que je sais par cœur, oh !

Beau malheur

Ви кажете мені, що нічого не відбувається, навіть через деякий час

Того одного прекрасного дня, це глухий кут, а позаду океан

Щоб ми завжди зберігали слід кохання, відсутності

Щоб усе відродилося, як учора, прямо попереду

Ви кажете мені, що ні слова, ні час

Що на один день прикидатися піде ціле життя

Щоб озирнутися назад, поверніться з посмішкою

Зберігайте, що замовкнути, а потім робити, як раніше

Я можу тільки сказати тобі... Я можу тільки сказати тобі...

Щоб мене заспокоїти, потрібно було боятися

Що я знав біль до того, як мене втішили

Що мені довелося сліз, щоб більше нічого не приховувати

Що я знав злобу задовго до того, як мене заспокоїли

Ти ще не знаєш, о!

Що я знаю напам'ять, о!

Що я знаю напам'ять, о!

Прекрасне нещастя

Ти мені кажеш, що ні крейда, ні кров ніщо не стирає

Незалежно від того, вчишся ти після школи чи після тридцяти

Що ми можемо тричі сказати, на жаль, що цього ніхто не чує

Як ніхто не замінює тих, хто їде надовго

Ти мені кажеш, що йде зима, що ми забуваємо весну

Щоб ми спорожняли полиці, що ми заповнювали інакше

Згадайте зелені очі, сміх кожну мить

Що все-таки голос втрачено, але слова живі

Я можу тільки сказати тобі... Я можу тільки сказати тобі...

Щоб мене заспокоїти, потрібно було боятися

Що я знав біль до того, як мене втішили

Що мені довелося сліз, щоб більше нічого не приховувати

Що я знав злобу задовго до того, як мене заспокоїли

Ти ще не знаєш, о!

Що я знаю напам'ять, о!

Що я знаю напам'ять, о!

Ти мені кажеш, що це пастка, гра для невдах

Що човен пробковий, а броня жерсть

Що ніщо не захищає вас більше або ненадовго

Це як заклинання бути на самоті зараз

Я можу тільки сказати тобі... Я можу тільки сказати тобі...

Щоб бути впевненим, о!

Перш ніж бути втішеним, о!

Більше нічого не приховувати, о!

Задовго до того, як їх заспокоїли, о!

Потрібен був страх, щоб заспокоїтися

І я знав біль ще до того, як мене втішили

Мені знадобилися сльози, щоб більше нічого не приховувати

І я знав злобу задовго до того, як мене заспокоїли

Ти ще не знаєш, о!

Що я знаю напам'ять, о!

Що я знаю напам'ять, о!

Прекрасне нещастя