Quatre vies - Emmanuel Moire

C’est la maison où j’ai grandi

Où l’on vivait ensemble

C’est une saison un mercredi

Des jouets dans la chambre

Sur le mur du fond on trace un trait

Tous les mois de septembre

Nos deux prénoms se mesuraient

Puis se tiraient la langue

Je vais compter jusqu'à dix

Je suis l’enfant et le fils

J’avais six ans

Ma première vie

C’est vos maisons et c’est ainsi

On ne vit plus ensemble

Nous nous taisons avant les cris

Je m’enferme dans la chambre

Le volume à fond je tire un trait

Et mon cœur de se fendre

Quand vos deux noms se séparaient

Moi je tenais ma langue

Je vais compter jusqu'à dix

L’adolescent et le fils

J’avais seize ans

Ma deuxième vie

C’est ta maison après minuit

Je crois qu’on se ressemble

Nous nous plaisons cela suffit

Je te suis dans la chambre

Mais je sais au fond que rien n’est vrai

Qu’il ne faut rien attendre

C’est un prénom à murmurer

A poser sur la langue

Je vais compter jusqu'à dix

Je suis l’adulte et le fils

A vingt six ans

Ma troisième vie

C’est ma maison quelques amis

Le bonheur il me semble

Un horizon qui s'éclaircit

Un amour dans ma chambre

J’ai là sur le front des nouveaux traits

Tous les mois de septembre

Et un prénom qui va manquer

Sur le bout de ma langue

Je vais compter jusqu'à dix

L’homme sera toujours le fils

Dans quelques temps

Ma nouvelle vie

Це будинок, де я виріс

де ми разом жили

Це сезон у середу

Іграшки в спальні

На задній стінці проводиться лінія

Кожного вересня

Наші два імена збігаються

Потім висовують язики

Я порахую до десяти

Я дитина і син

Мені було шість років

Моє перше життя

Це ваші будинки, і так воно і є

Ми більше не живемо разом

Ми мовчимо перед криками

Я замикаюся в спальні

Збільшення гучності Я малюю лінію

І моє серце розбитися

Коли два ваші імена розлучилися

Я тримав язик

Я порахую до десяти

Підліток і син

Мені було шістнадцять

Моє друге життя

Це твій будинок після півночі

Я думаю, що ми схожі

Нам це досить подобається

Я слідую за тобою в кімнаті

Але в глибині душі я знаю, що нічого не відповідає дійсності

Нічого очікувати

Це ім’я, яке потрібно прошепотіти

Покласти на язик

Я порахую до десяти

Я дорослий і син

У двадцять шість

Моє третє життя

Це мій будинок, друзі

Щастя мені здається

Яскравий горизонт

Кохання в моїй кімнаті

У мене там на лобі нові риси

Кожного вересня

І ім’я, якого буде бракувати

На кінчику мого язика

Я порахую до десяти

Чоловік завжди буде сином

Через деякий час

Моє нове життя