Le sourire - Emmanuel Moire

On a toujours le droit, de douter, décevoir, ceux qui sont

Restés et baisser les bras qu’on levait 100 fois, longtemps

Même, mais

On a toujours le droit, de pleurer, certains soirs, tenu au

Secret, quand la vie n’est pas, ce qu’on rêvait là

Longtemps même, avant même, de voir

Je donne un sourire sans savoir ou ça le mène s’il peut

Consoler pour qu’il me revienne

Je donne un sourire et soudain on a le même, le temps

D’essayer, tout vaut la peine

On a toujours le droit de tomber, de s’asseoir, sans se

Relever, de se dire pourquoi encore un combat, longtemps

Même, avant même d’y croire, d’y croire

Je donne un sourire sans savoir ou ça le mène s’il peut

Consoler pour qu’il me revienne

Je donne un sourire et soudain on a le même, le temps

D’essayer, tout vaut la peine

Donner un sourire et la terre devient l’Eden, l’Eden

Je donne un sourire sans savoir ou ça le mène, s’il peut

Consoler pour qu’il me revienne

Je donne un sourire et soudain on a le même, le temps

D’essayer, tout sourire, la Terre devient l’Eden

Ми завжди маємо право сумніватися, розчаровувати тих, хто є

Залишилися і опустили руки, які ми піднімали 100 разів, довго

Те саме, але

Ми завжди маємо право, плакати, певні вечори, проведені в

Секрет, коли життя немає, про що ми там мріяли

Довго навіть, навіть раніше, щоб побачити

Я посміхаюся, не знаючи, куди його веде, якщо він може

Комфорт, щоб він повернувся до мене

Я посміхаюся, і раптом у нас той самий час

Спробувати, все варте

Ми завжди маємо право впасти, сидіти, без

Вставати, говорити, чому ще боротьба, давно

Навіть, ще до того, як повірити, повірити

Я посміхаюся, не знаючи, куди його веде, якщо він може

Комфорт, щоб він повернувся до мене

Я посміхаюся, і раптом у нас той самий час

Спробувати, все варте

Посміхайся, і земля стане Едемом, Едемом

Я посміхаюся, не знаючи, куди це веде, якщо можна

Комфорт, щоб він повернувся до мене

Я посміхаюся, і раптом у нас той самий час

Щоб спробувати, всі посміхаються, Земля стає Едемом