Près de vous - Cyril Mokaiesh

À l'été dénudé, à l’hiver casanier

À l’automne des tourments, au sacre du printemps

Je lève sans rancune, mon verre à l’infortune

D’une vie entre chiens et loups, près de vous

À nos liens par le sang, aux lèvres de passage

À ces bateaux qu’on prend, droit vers le large

À nos amis fidèles, à ceux qui se font la belle

Aux voyages joues contres joues, près de vous

J’avoue, les pleurs, et les coups

J’avoue, j’avoue le bonheur de peur qu’il s'échoue

À Paris, à Beyrouth, aux touristes du mois d’août

À Saint-Germain-des-Prés, un peu suranné

À la jeunesse de France, je trinque à l’insolence

Du Flamenco andalou, près de vous

À Mounir, à la miss, à nos enfances qui glissent

Comme on part en vacances, quand j’y repense

À ce temps des figuiers, moi, mon arbre fruitier

N’a pas grandi de beaucoup, loin de vous

J’avoue, les pleurs, et les coups

J’avoue, j’avoue le bonheur de peur qu’il s'échoue

À l'été dénudé, à l’hiver casanier

À l’automne des tourments, au sacre du printemps

Je lève plein comme la Lune, mon verre à la fortune

D'être simplement dessous, près de vous

À nos liens par le sang, aux lèvres de passage

À ces bateaux qu’on prend, droit vers le large

À tout l’azur perdu, à celui qu’on loupera plus

À demain qui tient debout, près de vous

Голим літом, домашньою зимою

В осінь муки, в вінчання весни

Піднімаю без образи, свою чарку до нещастя

Про життя між собаками та вовками, близьким тобі

До наших кровних зв'язків, до мимохідних уст

До тих човнів, які ми беремо, прямо в море

Нашим вірним друзям, тим, хто хизується

Мандрує щока до щоки, поруч з тобою

Визнаю, і плач, і побої

Зізнаюся, визнаю щастя, щоб воно не сіло на мілину

У Парижі, в Бейруті, до туристів місяця серпня

У Сен-Жермен-де-Пре трохи застаріло

За молодь Франції я тост за нахабство

Андалузьке фламенко, поруч

До Муніра, до міс, до нашого ковзаючого дитинства

Наче ми їдемо у відпустку, коли я думаю про це

У цей час фігових дерев я, моє плодове дерево

Не дуже відійшов від тебе

Визнаю, і плач, і побої

Зізнаюся, визнаю щастя, щоб воно не сіло на мілину

Голим літом, домашньою зимою

В осінь муки, в вінчання весни

Я встаю повний, як місяць, мій келих на щастя

Щоб просто бути внизу, поруч з тобою

До наших кровних зв'язків, до мимохідних уст

До тих човнів, які ми беремо, прямо в море

До всієї втраченої лазурі, до тієї, яку ми більше не сумуватимемо

Побачимось завтра, що стоїть високо, поруч з тобою