Folie Quelque Part - Cyril Mokaiesh

C’est pas vous madame, pas vous qui m'étouffez

De votre jolie foudre, de vos anges parfums

C’est pas vous madame, c’est juste mon âme

Mon âme qui ne respire pas

C’est pas vous madame, qui m’avez empalé

Qui m’avez arraché, moi qu’on n’arrache pas

C’est pas vous madame, c’est la pente qui s’aggrave

Celle en dessous de moi

C’est pas vos lèvres, c’est pas votre âge

C’est pas votre grâce, douce velours

Pas votre humour qui me décourage

C’est mes matins qui crèvent de caresser l’ennui

Tout s’est barré, même l’envie

Depuis que je me sens vague poussière

Moi je flotte à l’infini

Paraît même que j’suis folie quelque part

C’est pas vous madame, pas vous qui me glacez

De vos boules à facettes sur vos ongles carrés

C’est pas vous madame, c’est juste mon âme

Mon âme qui meurt de froid

C’est pas vos lèvres qui parlent trop

Elles qui prennent le soin de m’embrasser

C’est pas vos mains devenues des pelles à force de m’avoir ramassé

Non c’est pas ça madame

C’est mes matins qui craignent d'être inaptes à aimer

Tout s’est barré, même l’envie

Depuis que je me sens vague poussière

Moi je flotte à l’infini

Paraît même que j’suis folie quelque part

Non c’est pas vous madame, c’est Flore qui a compté

Flore, pas raisonnable, Flore qui m’a remplacé

Qu’est très heureuse sûrement, qui perd plus son temps

Flore qu’on me dit d’oublier, qu’on me dit d’oublier

Qu’on me dit d’ou…

Mais non madame je sais que votre cœur n’est pas un jouet

D’ailleurs, mes matins saignent de toute ma lâcheté

Tout s’est barré, même l’envie

Depuis que je me sens vague poussière

Moi je flotte à l’infini

Paraît même que j’suis folie quelque part

Не ти, леді, не ти мене душиш

Про твій гарний громовержок, про твоїх запашних ангелів

Це не ви, леді, це просто моя душа

Моя бездиханна душа

Мене не ви, пані, накололи

Хто мене вирвав, мене, якого не можна вирвати

Це не ви, пані, а схил стає гіршим

Той, що піді мною

Це не твої губи, не твій вік

Це не ваша милість, милий оксамит

Не твій гумор мене відлякує

Це мої ранки вмирають від пестливої ​​нудьги

Пропало все, навіть бажання

Так як я відчуваю невиразний пил

Я пливу до нескінченності

Навіть здається, що я десь божевільний

Не ви, пані, не ви мене морозите

Від ваших диско-куль до ваших квадратних нігтів

Це не ви, леді, це просто моя душа

Моя душа, що замерзає до смерті

Не твої губи багато говорять

Ті, хто хоче мене поцілувати

Не твої руки стали лопатами, коли мене підняли

Ні, це не пані

Це мій ранок, який боюся бути непридатним любити

Пропало все, навіть бажання

Так як я відчуваю невиразний пил

Я пливу до нескінченності

Навіть здається, що я десь божевільний

Ні, це не ви, пані, рахувала Флора

Флора, не розумна, Флора, яка замінила мене

Що дуже радіє напевно, хто більше витрачає часу

Флора, що вони кажуть мені забути, що вони кажуть мені забути

Нехай мені підкажуть звідки...

Але ні, мадам, я знаю, що ваше серце не іграшка

Крім того, мій ранок кровоточить усім моїм боягузтвом

Пропало все, навіть бажання

Так як я відчуваю невиразний пил

Я пливу до нескінченності

Навіть здається, що я десь божевільний