Un Enfant - Charles Aznavour, Gilbert Bécaud

Une enfant, une enfant de seize ans

Une enfant du printemps

Couchée sur le chemin

Elle vivait dans un de ces quartiers

Où tout le monde est riche à crever

Elle avait quitté ses parents

Pour suivre un garçon, un bohème

Qui savait si bien dire «je t’aime»

Que ça en devenait bouleversant

Et leurs deux cœurs ensoleillés

Partirent sans laisser d’adresse

Emportant juste leur jeunesse

Et la douceur de leur péché

Une enfant, une enfant de seize ans

Une enfant du printemps

Couchée sur le chemin

Leurs cœurs n’avaient pas de saisons

Et ne voulaient pas de prison

Tous deux vivaient au jour le jour

Ne restant jamais à la même place

Leurs cœurs avaient besoin d’espace

Pour contenir un tel amour

Son présent comme son futur

C'était cet amour magnifique

Qui la berçait comme d’un cantique

Et perdait ses yeux dans l’azur

Une enfant, une enfant de seize ans

Une enfant du printemps

Couchée sur le chemin

Mais son amour était trop grand

Trop grand pour l'âme d’une enfant

Elle ne vivait que par son c oeur

Et son c oeur se faisait un monde

Mais Dieu n’accepte pas les mondes

Dont il n’est pas le Créateur

L’amour étant leur seul festin

Il la quitta pour quelques miettes

Alors, sa vie battit en retraite

Et puis l’enfant connut la faim

Une enfant, une enfant de seize ans

Une enfant du printemps

Couchée sur le chemin

Morte…

Дитина, шістнадцятирічна дитина

Дитина весни

Лежачи в дорозі

Вона жила в одному з таких кварталів

Де кожен багатий, щоб померти

Вона покинула батьків

Іти за хлопцем, богемою

Хто вмів так добре сказати «Я тебе люблю».

Це ставало приголомшливим

І їхні два сонячні серця

Виїзд, не залишаючи адреси

Просто забирають у них молодість

І солодкість їхнього гріха

Дитина, шістнадцятирічна дитина

Дитина весни

Лежачи в дорозі

У їхніх серцях не було сезонів

І не хотів тюрми

Обидва жили рука в уста

Ніколи не залишатися на одному місці

Їхні серця потребували простору

Щоб утримувати таку любов

Його сьогодення як майбутнє

Це було це прекрасне кохання

Хто розгойдав її, як гімн

І втратив очі в сині

Дитина, шістнадцятирічна дитина

Дитина весни

Лежачи в дорозі

Але його любов була надто велика

Завеликий для дитячої душі

Вона жила лише серцем

І її серце створювало світ

Але Бог не приймає світи

Творцем якого він не є

Любов бути їх єдиним святом

Він залишив її заради кількох крихт

Так її життя відступило

І тоді дитина пізнала голод

Дитина, шістнадцятирічна дитина

Дитина весни

Лежачи в дорозі

Мертвий…