Праздник урожая во дворце труда - Борис Гребенщиков

Сколько мы не пели — все равно, что молчали,

Поэтому мертвой стала наша святая вода.

По нам проехали колеса печали —

И вот мы идем на Праздник Урожая во Дворце труда.

Время уклоняться, но как уклониться?

Уйти с этой зоны?

Вырвать из себя провода?

А Роза Леспромхоза и Мария Подвенечная Птица —

Готовы отдать все, что есть, за билет

На Праздник урожая во Дворце Труда.

Мы знаем, что машина вконец неисправна.

Мы знаем, что дороги нет и не было здесь никогда.

Закрой глаза, чтоб не видеть крадущегося по полю Фавна,

В двери стучит сорвавшаяся с неба звезда —

Праздник урожая во Дворце Труда!

Красная, как флаг, чёрная сажа,

В античных руинах разорванные в хлам поезда.

Под ногами прохожих — холсты Эрмитажа,

Дирижёр абсолютно глухой —

Праздник урожая во Дворце Труда.

Сколько мы не пели, всё равно что молчали,

Поэтому мёртвой стала наша Святая вода.

И звёздной ночью я буду ждать на причале,

Мы в самом начале — Праздник урожая во Дворце Труда.

Скільки ми не співали— все одно, що мовчали,

Тож мертвою стала наша свята вода.

По нах проїхали колеса печалі —

І ось ми ідемо на Свято Урожаю в Палаці праці.

Час ухилятися, але як ухилитися?

Піти з цієї зони?

Вирвати із себе дроти?

А Роза Ліспромгоспу і Марія Вінчальна Птах —

Готові віддати все, що є, за квиток

На Свято врожаю в Палаці Праці.

Ми знаємо, що машина вкрай несправна.

Ми знаємо, що дороги немає і не було тут ніколи.

Заплющ очі, щоб не бачити кравця по поля Фавна,

У дверях стукає зірка, що зірвалася з неба,—

Свято врожаю в Палаці Праці!

Червона, як прапор, чорна сажа,

В античних руїнах розірвані в мотлох поїзди.

Під ногами перехожих — полотна Ермітажу,

Диригент абсолютно глухий —

Свято врожаю в Палаці праці.

Скільки ми не співали, все одно що мовчали,

Тож мертвою стала наша Свята вода.

І зіркової вночі я буду чекати на причалі,

Ми в самому початку — Свято врожаю в Палаці Праці.