Государыня - Борис Гребенщиков

Государыня, помнишь ли, как строили дом —

Всем он был хорош, но пустой;

Столько лет, шили по снегу серебром,

Боялись прикоснуть кислотой.

Столько лет, пели до седьмых петухов,

Пели, но боялись сказать.

Государыня, ведь если ты хотела врагов,

Кто же тебе смел отказать?

Так что же мы, до сих пор все пьем эту дрянь,

Цапаем чертей за бока?

Нам же сказано, что утро не возьмет свою дань,

Обещано, что ноша легка.

Так полно, зря ли мы

Столько лет все строили дом —

Наша ли вина, что пустой?

Зато теперь, мы знаем, каково с серебром;

Посмотрим, каково с кислотой…

Пані, пам'ятаєш ли, як будували будинок —

Всім він був хороший, але порожній;

Стільки років, шили по снігу сріблом,

Боялися торкнутися кислотою.

Стільки років, співали до сьомих півнів,

Співали, але боялися сказати.

Государине, адже якщо ти хотіла ворогів,

Хто тобі наважився відмовити?

Так що ми, досі все п'ємо цю погань,

Драпаємо чортів за боки?

Нам сказано, що ранок не візьме свою данину,

Обіцяно, що ноша легка.

Так повно, даремно ми

Стільки років усі будували будинок —

Чи наша вина, що порожній?

Зате тепер, ми знаємо, яке зі сріблом;

Подивимося, яке з|із| кислотою...