На её стороне - Борис Гребенщиков

Дело было в Казани, дело кончилось плохо,

Хотя паруса его флота были из самоцветных камней.

На него гнула спину страна и эпоха,

Но она была в шелковом платье и много сильней.

Утро не предвещало такого расклада,

Кто-то праздновал Пасху, где-то шла ворожба.

И Волга мирно текла, текла, куда ей было надо,

И войска херувимов смотрели на то, как вершилась судьба.

На подъездах к собору пешим не было места,

На паперти — водка-мартини, соболя-жемчуга;

Но те, кто знал, знали, когда пойдут конвой и невеста,

Лучше быть немного подальше, если жизнь дорога.

Когда вышел священник, он не знал, что ему делать,

То ли мазать всех миром, то ли блевать с алтаря.

А жених, хоть крепился, сам был белее мела,

А по гостям, по которым не плакал осиновый кол, рыдала петля.

И никто не помнит, как это было,

А те кто помнят, те в небе или в огне,

А те, кто сильны — сильны тем, что знают где сила.

А сила на ее стороне.

Говорят, что был ветер — ветер с ослепительным жаром,

Говорят, что камни рыдали, когда рвалась животворная нить,

А еще говорят, что нельзя вымогать того, что дается даром

И чем сильнее ты ударишься об воду, тем меньше хлопотать-хоронить.

Он один остался в живых.

Он вышел сквозь контуры двери,

Он поднялся на башню.

Он вышел в окно.

И он сделал три шага — и упал не на землю, а в небо,

Она взяла его на руки, потому что они были одно.

Справа була в Казані, справа скінчилася погано,

Хоча вітрила його флоту були з самоцвітного каміння.

На нього гнула спину країна і епоха,

Але вона була в шовковій сукні і набагато сильніша.

Ранок не віщував такого розкладу,

Хтось святкував Великдень, десь ішла ворожба.

І Волга мирно текла, текла, куди їй було треба,

І війська херувимів дивилися на то, як вершилася доля.

На під'їздах до собору пішим не було місця,

На паперті - горілка-мартіні, соболя-перли;

Але ті, хто знав, знали, коли підуть конвой і наречена,

Краще бути трохи подалі, якщо життя дороге.

Коли вийшов священик, він не знав, що йому робити,

Чи мазати всіх світом, чи блювати з вівтаря.

А наречений, хоч кріпився, сам був біліший за крейду,

А по гостям, по  яким не плакав осиновий кілок, плакала петля.

І ніхто не пам'ятає, як це було,

А те хто пам'ятають, ті в небі чи в огні,

А ті, хто сильні — сильні тим, що знають, де сила.

А сила на її боці.

Кажуть, що був вітер — вітер із сліпучим жаром,

Кажуть, що каміння ридало, коли рвалася життєдайна нитка,

А ще кажуть, що не можна вимагати того, що дається задарма

І чим сильніше ти вдаришся про воду, тим менше клопотати-ховати.

Він один залишився в живих.

Він вийшов крізь контури дверей,

Він піднявся на вежу.

Він вийшов у вікно.

І він зробив три кроки—і впав не на землю, а в небо,

Вона взяла його на руки, бо вони були одне.