Любовь во время войны - Борис Гребенщиков

Не помню, как я ступил за порог,

Но вот тяжелое небо над разбитой дорогой,

В конце которой врут, что нам обещан покой.

Над нами развернуто зимнее знамя.

Нет лиц у тех, кто против.

Нет лиц у тех, кто с нами.

Не смей подходить, пока ты не скажешь, кто ты такой.

На улице ярость ревет моторами.

Закатан в асфальт тот лес, в котором

Нам было явлено то, чего не скажешь в словах.

Я слышу работу лопат.

На нас направлены ружья заката.

Но скоро их патроны начнут взрываться

E них прямо в стволах!

Я чувствую спиной, как вокруг нас сгущаются тени.

Река пылает и мосты над нею разведены.

В своей доброте, Господь дарует нам, что мы хотели.

Дарует любовь.

Любовь.

Любовь во время войны.

И я протягиваю ладонью ладонь.

Но это все равно, что гасить бензином огонь.

Рука в руке - пропасть.

Я знаю этот бред наизусть.

И я не помню, кем был, и не знаю, кем стал.

Но кровь моя теперь сильнее, чем сталь.

Им крепко не повезет, когда я проснусь.

Я знаю умом, что вокруг нет ни льдов, ни метели.

Но я по горло в снегу, глаза мои не видят весны.

Господи, скажи мне, кто мы, что мы так хотели,

Чтобы любовь, любовь, любовь,

Любовь, любовь, любовь

Обязательно во время войны.

Не пам'ятаю, як я ступив за поріг,

Але ось тяжке небо над розбитою дорогою,

Наприкінці якої брешуть, що нам обіцяно спокій.

Над нами розгорнутий зимовий прапор.

Немає облич у тих, хто проти.

Немає осіб тих, хто з нами.

Не смій підходити, доки ти не скажеш, хто ти такий.

На вулиці лють реве моторами.

Закатаний в асфальт той ліс, у якому

Нам було явлено те, чого не скажеш у словах.

Я чую роботу лопат.

На нас спрямовані рушниці заходу сонця.

Але незабаром їхні патрони почнуть вибухати

E їх прямо в стовбурах!

Я відчуваю спиною, як навколо нас згущуються тіні.

Річка палає і мости над нею розведені.

У своїй доброті Господь дарує нам, що ми хотіли.

Дарує кохання.

Любов, кохання.

Кохання під час війни.

І я простягаю долонею долоню.

Але це байдуже, що гасити бензином вогонь.

Рука в руці - прірва.

Я знаю це марення напам'ять.

І я не пам'ятаю, ким був і не знаю, ким став.

Але кров моя тепер сильніша за сталь.

Їм міцно не пощастить, коли я прокинусь.

Я знаю розумом, що довкола немає ні льодів, ні хуртовини.

Але я горло в снігу, очі мої не бачать весни.

Господи, скажи мені, хто ми, що ми так хотіли,

Щоб кохання, кохання, кохання,

Кохання кохання Кохання

Обов'язково під час війни.