Urubus - Bernard Lavilliers

Urubus, vous n’avez pas de cri

Cri de chasse, cri d’amour, cri de peur

Urubus, vous attendez qu’on meure

Mort de faim, mort d’amour, mort de peur

Cercles noirs cisaillants le ciel vide

Sans espoirs, attentifs et avides

Sans beauté, sans couleur et sans race

Obstinés, nettoyeurs et voraces

Anonymes citoyens solitaires

Charognards, utiles, élémentaires

Voyageur si tu plies, si tu tombes

Méfie-toi de l^Òombre de ton ombre

Urubus, vous n’avez pas de cri

Cri de chasse, cri d’amour, cri de peur

Urubus, vous attendez qu’on meure

Mort de faim, mort d’amour, mort de peur

C’est ta vie qui ne tient qu'à un fil

Si tendu, si ténu, si fragile

Angle droit du désert du Sertão

Si stérile, si perdu, si brûlant

Le soleil, mangeur d’hommes et de fous

Immobile, efficace et tout roux

Trace encore quelques barreaux obliques

Entre toi et ta mort symétrique

Urubus, vous n’avez pas de cri

Cri de chasse, cri d’amour, cri de peur

Urubus, vous attendez qu’on meure

Mort de faim, mort d’amour, mort de peur

Le silence est un cri qu’on étouffe

Et la peur du sable dans ta bouche

La lumière un fusil dans les reins

La fatigue un foyer qu’on éteint

Tous tes pas dans la poussière qui danse

Sont comptés par le temps qui avance

Tu oublies et tu crois qu’il s’endort

Il te suivra jusqu'à Salvador

Tournez, Urubus

Quand la lumière des villes s’obscurcit vers le néon fragile !

Planez, Urubus

Au-dessus des soumis comme une ombre portée sur la vie !

Vivez, Urubus

Cachés dans vos buildings sans un cri, penchés sur vos plannings !

Vivez, Urubus

Glissez vos doigts d’acier dans nos démocraties avancées !

Tournez, Urubus

Donnez-nous un peu d’air et on vous laisse le phosphate et le fer !

Tournez, Urubus

Qui contrôlez le temps, mines d’or, de platine, de diamants !

Tuez, Urubus

Tout ce qui vous résiste, ce qui vit, qui respire, qui existe !

Fouillez, Urubus

Au fond de leurs entrailles, becs crochus, longs couteaux et tenailles !

Cherchez, Urubus

Ce qui nous fait marcher, ce qui nous fait rêver, nous aimer !

Planez, Urubus

Au-dessus du linceul que déchire le poing d’un homme seul !

Crevez, Urubus

Tombez comme des pierres sur la terre, le goudron en enfer !

Personne Urubus

Ne viendra vous becqueter

Même pas les fourmis rouges affamées

Urubus

Les aigles sont déchus

Innombrables vous gardez les issues !

Урубус, ти не плач

Крик полювання, плач кохання, плач страху

Урубус, ти чекаєш, коли ми помремо

Помер від голоду, помер від кохання, помер від страху

Чорні кола зрізають порожнє небо

Безнадійний, уважний і жадібний

Без краси, без кольору і без раси

Вперті, прибиральники і ненажерливі

Анонімні громадяни-одиначки

падальщики, корисний, елементарний

Мандрівник, якщо зігнешся, якщо впадеш

Стережися тіні своєї тіні

Урубус, ти не плач

Крик полювання, плач кохання, плач страху

Урубус, ти чекаєш, коли ми помремо

Помер від голоду, помер від кохання, помер від страху

Це твоє життя висить на волосині

Такий напружений, такий тонкий, такий тендітний

Прямий кут пустелі Сертао

Такий безплідний, такий втрачений, такий пекучий

Сонце, пожирач людей і дурнів

Тим не менш, ефективний і весь червоний

Накресліть ще кілька косих смуг

Між вами і вашою симетричною смертю

Урубус, ти не плач

Крик полювання, плач кохання, плач страху

Урубус, ти чекаєш, коли ми помремо

Помер від голоду, помер від кохання, помер від страху

Мовчання — це придушений крик

І страх піску в роті

Запалити рушницю в нирках

Втома пожежа, яку ми гасимо

Усі твої кроки в танцювальному пилу

Зараховуються за часом просування

Ти забуваєш і думаєш, що він засинає

Він піде за вами в Сальвадор

Повертайся, Урубус

Коли світло міст тьмяніє до крихкого неону!

Навій, гриф

Над покірними, як тінь на життя!

Живи, Урубус

Схований у своїх будівлях без крику, схилений над своїми розкладами!

Живи, Урубус

Просуньте свої сталеві пальці в наші розвинені демократії!

Повертайся, Урубус

Дайте нам повітря, і ми залишимо вам фосфат і залізо!

Повертайся, Урубус

Хто керує часом, видобуває золото, платину, діаманти!

Убий, Урубус

Все, що тобі протистоїть, що живе, що дихає, що існує!

Шукай, Урубус

Глибоко в їхніх нутрощах, гачкуваті дзьоби, довгі ножі та кліщі!

Шукай, Урубус

Що змушує нас ходити, що змушує нас мріяти, люби нас!

Навій, гриф

Над саваном, розірваним кулаком самотньої людини!

Вибух, Урубус

Падай, як каміння на землю, смоли в пеклі!

Особа Урубус

не прийде тебе клювати

Навіть не голодні руді мурашки

Гриф

Орли впали

Безліч ви охороняєте проблеми!