Possession - Bernard Lavilliers

Je l’avais déjà dit, j’t’avais dans la peau — comme une maladie — un coup de

couteau

Comme un repenti qui se cache et se trouve bien seul assis sur son cercueil

C’est la mort qui vient — l’amour qui s’enfuit — le bonheur ça fait pas crédit

Tu l’as déjà dit: fait pas de grands mots quand tout est fini, c’est un mot de

trop

Comme un affranchi qui s’arrache et se méfie de tout — qui tiendra jusqu’au

bout?

C’est moi qui m’en vais ou c’est toi qui part mon amour — le bonheur,

c’est toujours trop tard

Si c'était la vie qui jouait du poignard avec ma folie- je crois plus au hasard

Avec ma douleur relâchée dans la ville — alors, mes seigneurs, personne n’est

tranquille

Oh ma belle, encore un verre d’alcool et je vais fusiller le destin en plein vol

Ils l’ont déjà dit, la passion dévore et qu’au fond d’un puits je vais jeter

ton corps

Je pousserai dessus le sable et les galets de la plage pour cacher ton visage —

oublier ton corps

Derrière les barreaux — le bonheur ça fait pas de cadeau

Je vais compter les heures- les jours-les mois et surtout les nuits passées

dans le froid

Dessiner tes yeux en milliers d’exemplaires- mon amour- au fond de ma ratière

C’est la mort qui vient quand le rêve est fini — le malheur ça n’a pas de prix

Si c'était la mort qui me voulait trop tôt — elle est bien pressée pour jouer

de la faux

Veut me faire payer mon amour indocile

Alors la joueuse on n’est pas tranquille?

J’attends enroulé dans mes chaines et d’un seul coup d’un seul, allez,

finie ma peine

Я казав це раніше, у мене був ти під шкірою — як хвороба — інсульт

ніж

Як розкаяний, який ховається і опиняється зовсім один, сидячи на своїй труні

Смерть приходить, кохання тікає, щастя не заслуговує

Ви вже сказали: не кажіть великих слів, коли все закінчиться, це слово

забагато

Як вільновідпущенник, що відривається і не довіряє всьому, — який витримає до кінця

кінець?

Я йду або ти залишаєш моє кохання — щастя,

завжди пізно

Якби життя грало в кинджал з моїм божевіллям - я більше не вірю в випадковість

З моїм болем випущено в місті — тоді, панове, нікого немає

спокійний

О, дівчино, ще один випий, і я розстрілю долю в повітрі

Вони вже сказали, пристрасть пожирає, і я збираюся кинути в колодязь

твоє тіло

Я насуну на нього пісок і гальку, щоб сховати твоє обличчя...

забудь своє тіло

За ґратами — щастя не дешеве

Я буду рахувати години, дні, місяці і особливо ночі

на морозі

Намалюй свої очі тисячами - моя любов - на дні мого доббі

Смерть приходить, коли сон закінчується — нещастя безцінні

Якщо смерть хотіла мене занадто рано — вона поспішає грати

коса

Хоче змусити мене заплатити за моє бунтарське кохання

Тож гравець у нас не тихий?

Я чекаю, закутаний у свої ланцюги, і раптом, давай,

мій біль закінчився