Les barbares - Bernard Lavilliers, Oxmo Puccino

Les Barbares habitaient dans les angles tranchants

Des cités exilées au large des business

Ils rivaient leurs blousons d'étranges firmaments

Où luisaient la folie, la mort et la jeunesse

La nuit le haut fourneau mijotait ses dollars

La fumée ruisselait sur nos casques rouillés

Dans le vestiaire cradingue, cinq minutes volées

A la fumée, au feu, au bruit, au désespoir

Oh mon amour emporte-moi, emporte-moi loin de la zone

Vers des pays chagrins, vers des pays faciles

Vers des pays dociles

Ils rêvaient de tropiques, des tropiques tropicaux

Pleins d’eau à trente degrés, pleins de forêts sanglantes

Ils rêvaient de corail, d’amour, de sable chaud

Epinal leur fourguait ses images en partance

Le fils du patron venait nous visiter

Au sortir du night-club avec de jolies femmes

Il nous regardait faire, essayait d’estimer

La montée de la courbe, la chaleur de la flamme

Bourgeois adolescents aux mythes ouvriers

Militants acharnés de ce rêve qui bouge

Qui seraient un beau jour de gauche ou bien rangés

Tricolores et tranquilles, la zone c'était rouge

La noirceur des blousons nous faisait des étés

Sombres comme les fleurs de nos arbres acryliques

Nous déroulions nos chaînes essayant de décrocher

La montée de l’amour, de la paix, de la musique

Quand le car avalait sa ration de six heures

De mains brulées, de silicoses et de gros rouge

Nous rentrions vidés dans nos cuisines, seuls

Un sourire, un café, la douche, rien ne bouge

La radio tapinait à l'étage inférieur

On dormait dans l’enzyme et dans le cargo

Puis nos têtes plongeaient vers des mondes meilleurs

Nos mamans affairées voyaient baisser le jour

Les barbares habitaient dans les angles tranchants

Des cités exilées au large des business

Ils rivaient leurs blousons d'étranges firmaments

Où luisaient la folie, la mort et la jeunesse

Oh mon amour emporte-moi, emporte-moi loin de la zone

Vers des pays chagrins, vers des pays faciles, vers des pays dociles

Варвари жили в гострих кутах

Міста вигнали з бізнесу

Вони приклепали свої піджаки до дивних небес

Де сяяли божевілля, смерть і молодість

Вночі доменна піч кипіла свої долари

По наших іржавих шоломах стікав дим

У кепській роздягальні п'ять вкрадених хвилин

Палити, палати, шуміти, впадати у відчай

О, моя любов, візьми мене, забери мене з зони

До сумних країн, до легких країн

До слухняних країн

Вони мріяли про тропіки, тропічні тропіки

Повний води в тридцять градусів, повний кривавих лісів

Вони мріяли про корали, про кохання, про теплий пісок

Епіналь надіслав їм свої зображення, коли вони пішли

До нас в гості прийшов син начальника

Виходячи з нічного клубу з гарними жінками

Він спостерігав за нами, намагався оцінити

Підйом кривої, жар полум'я

Буржуазні підлітки з робітничими міфами

Невгамовні активісти цієї зворушливої ​​мрії

Хто одного дня стане лівим чи правим

Триколір і спокій, місцевість була червона

Темрява піджаків зробила нам літо

Темні, як квіти наших акрилових дерев

Ми розгорнули наші ланцюги, намагаючись відчепитися

Піднесення любові, миру, музики

Коли автобус проковтнув свій шестигодинний пайок

Обпечені руки, силікоз і великий червоний

Ми повернулися порожніми на своїх кухнях, одні

Посмішка, кава, душ, нічого не рухається

Унизу стукало радіо

Ми спали в ферменті й у вантажному кораблі

Тоді наші голови поринули в кращі світи

Наші зайняті мами спостерігали, як згасає день

Варвари жили в гострих кутах

Міста вигнали з бізнесу

Вони приклепали свої піджаки до дивних небес

Де сяяли божевілля, смерть і молодість

О, моя любов, візьми мене, забери мене з зони

До сумних країн, до легких країн, до слухняних країн