La Zone - Bernard Lavilliers

Sortez de vos bars souterrains

Sortez de vos étuis de nacre

Sortez de vos poches requin

Crocodile sortez des nasses

Suintez des piaules en sanguine

Martelez les fronts et les mains

Glissez des ombres assassinent

Sortez des ongles sombre venin

Marchez sur les trottoirs honnêtes

Infestez les parcs et les trains

Forcez les portes et les fenêtres

Rincez-vous donc dans le parfum

Et sur des tombes bien proprettes

Riez beaucoup et pissez bien

C'était de brave gens honnêtes

Bien installés dans le chagrin

Nous sommes des loups avides de fait

C’est nous qui fauchons le butin

Une crinière sur la vitesse

Et le vide autour de nos mains

Nous visitons notre destin

Nous sommes nés sur des planètes

Que vous nous construirez demain

Nous sommes longs, longs et flexibles

Rapides et sûres, sûres et certains

Que le soleil de l’impossible

Va nous anéantir demain

Et nous bronzons sous son regard

Notre terre n’est plus qu’une cible

Il n’y a pas d’issue possible

Il n’y a pas d’issue possible

Et nous fonçons dans le brouillard

Notre musique nous ressemble

On la consomme comme un béguin

Elle roucoule, elle déconne

Elle éjacule, elle fait du bien

Et dans la nuit de l’amazone

La solitude

Nos enfants ne vivront pas vieux

Ils sont très beaux mais ils s’effacent

Ils ne rient pas avec leurs yeux

Ils ne s’arrêtent pas, ils marchent

Vers le jour de la mise à feu

Виходьте зі своїх підземних барів

Вилазьте зі своїх перламутрових футлярів

Вийди з кишень акула

Крокодил вибратися з пасток

Сочитися криваві прокладки

Забивайте лоб і руки

Вбивство ковзання тіней

Усуньте темні отруйні нігті

Ходить по чесних тротуарах

Захворіти парками та потягами

Примусьте двері та вікна

Тому сполосніть себе в парфумах

І на чистих могилах

Багато смійся і добре мочиться

Це були добрі чесні люди

Добре влаштувався в горі

Насправді ми жадібні вовки

Це ми пожинаємо награбоване

Грива на швидкість

І порожнеча навколо наших рук

Ми відвідуємо свою долю

Ми народилися на планетах

Що ти завтра побудуєш нас

Ми довгі, довгі та гнучкі

Швидко і безпечно, безпечно і надійно

Чим сонце неможливого

Знищить нас завтра

І ми засмагаємо під його поглядом

Наша земля – це лише мішень

Виходу немає

Виходу немає

І ми йдемо крізь туман

Наша музика схожа на нас

Ми споживаємо його, як давку

Вона воркує, жартує

Вона бризкає, почувається добре

І в ніч амазонки

Самотність

Наші діти не доживуть до старості

Вони дуже красиві, але тьмяніють

Вони не сміються очима

Вони не зупиняються, вони йдуть

До дня розстрілу