La frontière - Bernard Lavilliers

Allongé sur le sable on dirait qu’il dort

II est beau et très calme dans le froid qui mord

C’est un guerrier nomade, un homme du désert

Qui est couché dans le sable les yeux grands ouverts

Jusqu’où vont les nomades plus loin que la mort

Dans le chant des étoiles y’a le mirador

A quoi rêvent les nomades sous le ciel ouvert

A des pur-sang arabes écumant la mer

Reste dans ton rêve, c’est peut-être mieux

Mais le jour se lève et en plein milieu

II y a la frontière, il y a la frontière, il y a la frontière…

II y a la frontière, il y a la frontière, il y a la frontière…

La violence est silence, silence est désert

Sentinelles de sable tournées vers la mer

Tirez sur tout ce qui bouge, même sur la poussière

Tirez sur le soleil rouge qui meurt dans la mer.

Qui partage les pierres, la jungle et le sable

Qui a mis l’univers à plat sur la table

Qui a peur de son ombre et qui fait la guerre

Mais déjà le vent efface ton nom sur la pierre.

Couché sur le sable, on dirait qu’il dort

Mais pour un nomade, c’est après la mort

Qu’il n’y a plus de frontière, qu’il n’y a plus de frontière,

Qu’il n’y a plus de frontière…

Où est la frontière, où est la frontière,

Pour qui la frontière…

C’est loin la frontière, pour qui la frontière

C’est loin la frontière

Où est la frontière.

Лежачи на піску, схоже, що він спить

Він гарний і дуже спокійний на лютому морозі

Він воїн-кочівник, людина пустелі

Хто лежить на піску з широко відкритими очима

Як далеко кочівники йдуть за межі смерті

У пісні зірок є сторожова вежа

До чого сняться кочівники під відкритим небом

Аравійським чистокровним, що плавають по морю

Залишайся у своїй мрії, можливо, так буде краще

Але день перерв і прямо посередині

Там кордон, там кордон, там кордон...

Там кордон, там кордон, там кордон...

Насильство - це тиша, тиша - пустеля

Піщані сторожі з видом на море

Стріляйте все, що рухається, навіть пил

Стріляйте в червоне сонце, що вмирає в морі.

Хто ділить каміння, джунглі та пісок

Хто поклав всесвіт на стіл

Хто боїться своєї тіні і веде війну

Але вже вітер стирає твоє ім’я з каменю.

Лежачи на піску, схоже, що він спить

Але для кочівника це після смерті

Що більше немає кордону, що немає більше кордону,

Щоб кордонів більше не було...

Де кордон, де кордон,

Для кого кордон...

Далеко межа, для кого кордон

Це далеко до кордону

Де кордон.