L'amour et la mort - Bernard Lavilliers

Tu es là dans ma peau, comme un coup de couteau

Comme un shoot, comme un speed, transparente et liquide

Tu réchauffes mon corps longtemps après ma mort

Comme un soleil fané, tout blanc et tout rouillé

Et je flotte à l’envers, en attendant l’hiver

Givré de solitude, perdant de l’altitude

Figé dans le silence, contemplant la mouvence

De cet amour fragile qui danse sur un fil

C’est l’amour et la mort, dont je te parle encore

Au-delà du pouvoir, à travers les miroirs

Je crie de ma cellule, je brûle tes calculs

Je fous le grand bordel dans la ronde officielle

Je suis là sur le seuil de ce matin nacré

Les embruns de la nuit à mon cuir accrochés

Les lieux troubles, ambigus, où je brûle ma vie

Ont glissé sur ma voix un voile qui séduit

Rendez-vous à Bahia où l’aigle du Brésil

Est aussi orgueilleux que le puma des villes

Tatouages marins ou chansons des bordels

Je t’emmène en musique vers le rêve éternel

C’est l’amour et la mort, dont je te parle encore

C’est un couple inédit, c’est un destin maudit

Le cri noir du silence dans le désert intense

Un soleil irréel sur un coteau de sel

Dans ce match au finish, où la liberté prime

Sur cette route oblique, sur ce contrat sans rime

Dans ce lit provisoire, ce rendez-vous nomade

Où je reviens m’asseoir, je ris, et je m'évade

Dans ce plongeon facile où tu risques ma vie

Dans cette mer limpide où tout s'évanouit

L’oxygène bleuté de notre indépendance

Sort des poumons soudés par le désir immense

C’est l’amour et la mort, dont je te parle encore

Comme une maladie qui n’est jamais guérie

Un cri inachevé qui ne s’est pas levé

Un numéro précis qui n’est jamais sorti

Ти в моїй шкірі, як укол ножа

Як пагін, як швидкість, прозорий і рідкий

Ти зігріваєш моє тіло ще довго після моєї смерті

Як вицвіле сонце, все біле і все іржаве

А я пливу догори ногами, чекаю зими

Замерзлий від самотності, втрачаючи висоту

Застигли в тиші, споглядаючи рух

Про цю тендітну любов, що танцює на дроті

Я все ще розповідаю тобі про любов і смерть

За межами влади, через дзеркала

Я кричу з камери, я спалю твої розрахунки

Я роблю великий бардак в офіційному колі

Я тут на порозі цього перлинного ранку

Нічний спрей чіпляється за мою шкіру

Темні, неоднозначні місця, де я спалюю своє життя

Накинули на мій голос вуаль, що спокушає

До зустрічі в Баїї, де бразильський орел

Гордий, як міська пума

Татуювання моряків або пісні про бордель

Я веду тебе в музиці до вічної мрії

Я все ще розповідаю тобі про любов і смерть

Це нова пара, це проклята доля

Чорний крик тиші в насиченій пустелі

Нереальне сонце на солоній гірці

У цьому матчі на фініші, де свобода на першому місці

На цій косій дорозі, на цьому договорі без рими

У цьому тимчасовому ліжку, це кочове побачення

Там, де я повернувся, щоб сісти, я сміюся, і я втікаю

У цьому легкому зануренні, де ви ризикуєте моїм життям

У цьому чистому морі, де все зникає

Синій кисень нашої незалежності

Виходить з легенів, зварених величезним бажанням

Я все ще розповідаю тобі про любов і смерть

Як хвороба, яку ніколи не вилікувати

Незакінчений крик, що не піднявся

Конкретний номер, який так і не вийшов