Noniño - Astor Piazzolla

Desde una estrella al titilar…

Me hará señales de acudir

Por una luz de eternidad

Cuando me llame, voy a ir

A preguntarle, por ese niño

Que con su muerte, lo perdí

Que con «Nonino» se me fue…

Cuando me diga, ven aquí…

Renaceré… Porque…

¡Soy!!!

la raíz, del país

Que amasó con su arcilla

¡Soy!!!

Sangre y piel, del «tano» aquel

Que me dio su semilla

Adiós «Nonino».

que largo sin vos

Será el camino

¡Dolor, tristeza, la mesa y el pan!!!

Y mi adiós.

¡Ay!

Mi adiós

A tu amor, tu tabaco, tu vino

¿Quién.

Sin piedad, me robó la mitad

Al llevarte «Nonino»…

Tal vez un día, yo también mirando atrás…

Como vos, diga adiós ¡No va más.

Recitado:

Y hoy mi viejo «Nonino» es una planta

Es la luz, es el viento y es el río…

Este torrente mío lo suplanta

Prolongando en mi ser, su desafío

Me sucedo en su sangre, lo adivino

Y presiento en mi voz, su propio eco

Esta voz que una vez, me sonó a hueco

Cuando le dije adiós Adiós «Nonino»

¡Soy!!!

La raíz, del país

Que amasó con su arcilla…

¡Soy!!!

Sangre y piel

Del «tano» aquel

Que me dio su semilla

Adiós «Nonino»… Dejaste tu sol

En mi destino

Tu ardor sin miedo, tu credo de amor

Y ese afán… ¡Ay!!!

Tu afán

Por sembrar de esperanza el camino

Soy tu panal y esta gota de sal

Que hoy te llora «Nonino»

Tal vez el día que se corte mi piolín

Te veré y sabré… Que no hay fin

Від мерехтливої ​​зірки...

Це зробить мені знаки майбутнього

Для світла вічності

Коли ти мене покличеш, я піду

Спитати його про цю дитину

Що з його смертю я втратив його

Що з «Ноніно» я пішов…

Коли він скаже мені, йди сюди...

Я відроджуся… Тому що…

Я!!!

корінь країни

Що він своєю глиною місив

Я!!!

Кров і шкіра, від «загару» що

який дав мені своє насіння

До побачення, Ноніно.

як довго без тебе

буде шлях

Біль, печаль, стіл і хліб!!!

І моє прощання.

Ой!

мій до побачення

Твоїй любові, твого тютюну, твого вина

Чия.

Без пощади, він украв мою половину

Коли ви приймаєте «Ноніно»…

Можливо, одного дня я теж оглядаюся назад...

Як ти, прощайся, не більше.

Декламація:

А сьогодні мій старий «Ноніно» — рослина

Це світло, це вітер і це річка...

Цей мій потік його витісняє

Продовжуючи в моїй сутності, його виклик

Я в його крові, мабуть

І я відчуваю в своєму голосі його власне відлуння

Цей голос, який колись звучав для мене глухим

Коли я прощався Прощай «Ноніно»

Я!!!

Корінь країни

Що він замісив своєю глиною…

Я!!!

кров і шкіра

Від «загару» що

який дав мені своє насіння

Прощавай, «Ноніно»… Ти покинув своє сонце

в моїй долі

Твоє запал без страху, твоє кредо любові

І це нетерпіння... О!!!

твоє бажання

За те, що засіяв дорогу надією

Я твій стільник і ця крапля солі

Що сьогодні «Ноніно» плаче за тобою

Можливо, в той день, коли мій твітт буде вирізаний

Побачу і буду знати... Що кінця немає