Спутник - Ассаи

Скажи мне, что это не больно, мама,

Мясо так вкусно с теплой кровью с жара,

Что бы ты стал достойным, что бы ты был в доле,

Ты должен выбить на затылке порядковый номер.

Свидетель видит расколотый мир, злой, как черный мастиф

И там из каждого из нас выходит черная слизь,

Уходит свет и поднимается лифт, миг,

Мы прячем лица от ветра, мусор в сером пакете прячет скрученный лист.

Д*билы все как один, хотят опасный лайв, быстрая жизнь это грустный миф,

Дымом на ржавые крыши твои волосы льются здесь,

Как дождь оставляет на мне следы,

Так и ты оставишь в сердце моем дождь.

Не отпускай меня,

Я не смогу найти среди сотен планет свою.

Обещай, что мы не станем чужими друг другу,

С годами взрослый не значит умный,

Что-то ценное, я чувствую, как сквозь пальцы песок, я теряю опору, но...

Ты Земля,

Ты Земля,

Ты Земля,

Ты Земля.

Яркий желтый шар на голубом картоне,

Ззавтра я зажгу для тебя все звезды,

Завтра мой голос перейдет на крик,

Завтра кто-то вскроется в моем доме от боли.

В моей голове написано мелом,

Если кто-то ушел, значит отпущено только тело

Значит красный рассвет посвящен солдату,

Правда, забери свое д*рьмо обратно.

Не путай, мы не заденем за живое б*дло,

Глупо, когда наркотик делает выбор.

Чувства, что не чувствуют границ,

Отсюда виден белый туннель и последнее утро.

Смысл жизни это чистое время,

Когда увижу, что останется лишь ступень.

Спутник, близко губы,

Вспомнив растерянный миг, мы уходим ко дну.

Не отпускай меня,

Я не смогу найти среди сотен планет свою.

Не отпускай меня,

Я не смогу найти среди сотен планет свою.

Не отпускай меня,

Я не смогу найти среди сотен планет свою.

Не отпускай меня,

Я не смогу найти среди сотен планет свою.

Скажи мені, що це не боляче, мамо,

М'ясо так смачне з теплою кров'ю із жару,

Що б ти став гідним, що б ти був у долі,

Ти маєш вибити на потилиці порядковий номер.

Свідок бачить розколотий світ, злий, як чорний мастиф

І там із кожного з нас виходить чорний слиз,

Іде світло і піднімається ліфт, мить,

Ми ховаємо обличчя від вітру, сміття у сірому пакеті ховає скручений лист.

Д*біли всі як один, хочуть небезпечний лайв, швидке життя це сумний міф,

Димом на іржаві дахи твої волосся ллється тут,

Як дощ залишає мені сліди,

Так і ти залишиш у моєму серці дощ.

Не відпускай мене,

Я не зможу знайти серед сотень планет.

Обіцяй, що ми не станемо чужими один одному,

З роками дорослий не означає розумний,

Щось цінне, я відчуваю, як крізь пальці пісок, я втрачаю опору, але...

Ти Земля,

Ти Земля,

Ти Земля,

Ти земля.

Яскрава жовта куля на блакитному картоні,

Завтра я запалю тобі всі зірки,

Завтра мій голос перейде на крик,

Завтра хтось розкриється в моєму домі від болю.

У моїй голові написано крейдою,

Якщо хтось пішов, значить відпущено лише тіло

Значить червоний світанок присвячений солдату,

Щоправда, забери своє дермо назад.

Не плутай, ми не зачепимо за живе бдло,

Нерозумно, коли наркотик робить вибір.

Почуття, що не відчувають меж,

Звідси видно білий тунель і останній ранок.

Сенс життя це чистий час,

Коли побачу, що залишиться лише ступінь.

Супутник, близько губи,

Згадавши розгублену мить, ми йдемо на дно.

Не відпускай мене,

Я не зможу знайти серед сотень планет.

Не відпускай мене,

Я не зможу знайти серед сотень планет.

Не відпускай мене,

Я не зможу знайти серед сотень планет.

Не відпускай мене,

Я не зможу знайти серед сотень планет.