Рай - Ассаи

Как можно выжать смех из этих серых дней?

Писать и не предавать, верить и быть,

Как можно выжить на войне, сохранив жизнь,

Когда он только-только начал жить?

Закопаны, помнят тома, мы принимали прах любви,

Зачем-то падая в мир,

В облаке звука, улетая по ночной дороге,

Там, где трещит по швам трактир,

Услышишь ли мой позывной,

Едкой солью стирая буквы не написанных слов,

В этом лесу такое чистое небо,

И если я улыбаюсь, значит, я готов.

Скажи, что меня ждет?

Ведь ты мне брат солдат, узорами мертвых душ падая вниз,

Где прячут облака сердце камня?

Не смотри как сладка жизнь, отвернись.

Припев:

Пускай там будет белый, белый песок, это финал сын, больше не сон,

Не разлучай нас, не разлучай нас, не разлучай нас:

Пускай там будет белый, белый песок, это финал сын, больше не сон,

Блеск янтарных глаз, призрачных невест, и ты так близка.

Пускай там будет белый, белый песок, это финал сын, больше не сон,

Не разлучай нас, не разлучай нас, не разлучай нас:

Пускай там будет белый, белый песок, это финал сын, больше не сон.

Такие странные мысли, и я боюсь,

Это правда — там впереди ледяная вода,

И на рассвете эти птицы не обо мне,

Больше не будет слов, это не смерть, этого нет.

Венера, тот миллионный клад, тот мир в моем ДНК,

Тот слепец, что тебя не знает,

И он едва не руками, проникал в подсознание, голосом Ассаи.

Сила уйдет, как мимика покинула мима,

Как след затирает ветер с нежной силой.

И мы растаем мороженным на языках миллионов,

После себя, оставляя лишь клоны.

Прямо напротив, ты знаешь историю, может,

Знаешь, что меня гонит, что меня гложет,

Пускай не будет горя, это не честно и низко,

Бог дай мне уйти, увидев радость близких.

Припев:

Пускай там будет белый, белый песок, это финал сын, больше не сон,

Не разлучай нас, не разлучай нас, не разлучай нас:

Пускай там будет белый, белый песок, это финал сын, больше не сон,

Блеск янтарных глаз, призрачных невест, и ты так близка.

Пускай там будет белый, белый песок, это финал сын, больше не сон,

Не разлучай нас, не разлучай нас, не разлучай нас:

Пускай там будет белый, белый песок, это финал сын, больше не сон…

Як можна вичавити сміх із цих сірих днів?

Писати і не зраджувати, вірити і бути,

Як можна вижити на війні, зберігши життя,

Коли він тільки-но почав жити?

Закопані, пам'ятають томи, ми приймали порох кохання,

Чомусь падаючи в світ,

В хмарі звуку, відлітаючи по нічної дорозі,

Там, де тріщить по швах трактир,

Почуєш або мій позивний,

Їдкою сіллю стираючи букви не написаних слів,

У цьому лісі таке чисте небо,

І якщо я посміхаюся, значить, я готовий.

Скажи, що на мене чекає?

Адже ти мені брат солдат, візерунками мертвих душ падаючи вниз,

Де ховають серце каменю?

Не дивись як солодке життя, відвернися.

Приспів:

Нехай там буде білий, білий пісок, це фінал син, більше не сон,

Не розлучай нас, не розлучай нас, не розлучай нас:

Нехай там буде білий, білий пісок, це фінал син, більше не сон,

Блиск бурштинових очей, примарних наречених, і так близька.

Нехай там буде білий, білий пісок, це фінал син, більше не сон,

Не розлучай нас, не розлучай нас, не розлучай нас:

Нехай там буде білий, білий пісок, це фінал син, більше не сон.

Такі дивні думки, і я боюся,

Це правда — там попереду крижана вода,

І на світанку ці птахи не про мене,

Більше не буде слів, це не смерть, цього немає.

Венера, той мільйонний скарб, той світ у моєму ДНК,

Той сліпий, що тебе не знає,

І він  ледь не руками, проникав у підсвідомість, голосом Ассаї.

Сила піде, як міміка покинула міма,

Як слід затирає вітер з ніжною силою.

І ми ростаємо морозивом на мовах мільйонів,

Після себе залишаючи лише клони.

Навпаки, ти знаєш історію, може,

Знаєш, що мене жене, що мене глине,

Нехай не буде горя, це не чесно і низько,

Бог дай мені піти, побачивши радість близьких.

Приспів:

Нехай там буде білий, білий пісок, це фінал син, більше не сон,

Не розлучай нас, не розлучай нас, не розлучай нас:

Нехай там буде білий, білий пісок, це фінал син, більше не сон,

Блиск бурштинових очей, примарних наречених, і так близька.

Нехай там буде білий, білий пісок, це фінал син, більше не сон,

Не розлучай нас, не розлучай нас, не розлучай нас:

Нехай там буде білий, білий пісок, це фінал син, більше не сон...