Счастье - Ассаи

Ночь в холодных стенах.

Хрупкое тело вторит отказ.

Здесь так много людей видели море внутри

И в каждом из них что-то не так,

В каждом из нас кто-то погиб.

Смотри, долго и пусто в небе,

Так банально и глупо видеть всё это снова,

Но только со звуком.

На крыше моего дома есть тайное место,

Каждую ночь мы ждём сигнал оттуда.

Cлед рассыпанных бус на воде,

Я искал тебя где только мог,

Но счастье неуловимо...

Так неуловимо.

Cлед рассыпанных бус на воде,

Я искал тебя где только мог,

Но счастье неуловимо...

Ты проклял всё, чтобы покинуть дом,

Сделав так, чтобы это было смешно.

Твои стеклянные глаза смотрят прямо в меня,

Тебе нужно много менять.

Мы слышим твой голос в забитых вагонах,

Утром и днем.

Мне кажется, это тот свет,

О котором я слышал от многих знакомых.

Стоптанный снег.

То, что вокруг тебя учит и бьет.

В луже рассплывчатый текст.

Этот цвет тебе точно идёт.

Но я не знаю, что сказать тебе наедине,

Я так устал от этих мыслей - комом в горле.

Время летит мимо нас,

А мы в темноте ищем то,

Что будет светом над домом.

На часах ровно три,

За горизонтом плачет исколотый мир.

И вот он я тут, а в голове только ты.

Слышать близких, быть сильным,

Мне так нужно быть собой в этом эксперименте.

Cлед рассыпанных бус на воде,

Я искал тебя где только мог,

Но счастье неуловимо...

Cлед рассыпанных бус на воде,

Я искал тебя где только мог,

Но счастье неуловимо...

Так неуловимо.

Cлед рассыпанных бус на воде,

Я искал тебя где только мог,

Но счастье неуловимо...

Так неуловимо.

Cлед рассыпанных бус на воде,

Я искал тебя где только мог,

Но счастье неуловимо...

Так неуловимо.

Ніч у холодних стінах.

Тендітне тіло вторить відмову.

Тут так багато людей бачили море всередині

І в кожному з них щось не так,

У кожному з нас хтось загинув.

Дивись, довго і пусто в небі,

Так банально і безглуздо бачити все це знову,

Але лише зі звуком.

На даху мого будинку є таємне місце,

Щоночі ми чекаємо сигнал звідти.

Слід розсипаних намиста на воді,

Я шукав тебе де тільки міг,

Але щастя невловиме...

Так невловимо.

Слід розсипаних намиста на воді,

Я шукав тебе де тільки міг,

Але щастя невловиме...

Ти прокляв все, щоб покинути будинок,

Зробивши так, щоб це було смішно.

Твої скляні очі дивляться прямо в мене,

Тобі треба багато міняти.

Ми чуємо твій голос у забитих вагонах,

Вранці та вдень.

Мені здається, це те світло,

Про яке я чув від багатьох знайомих.

Стоптаний сніг.

Те, що довкола тебе вчить і б'є.

У калюжі розпливчастий текст.

Цей колір тобі точно йде.

Але я не знаю, що сказати тобі наодинці,

Я так утомився від цих думок - грудкою в горлі.

Час летить повз нас,

А ми в темряві шукаємо те,

Що буде світло над домом.

На годиннику рівно три,

За горизонтом плаче сколотий світ.

І ось він я тут, а в голові лише ти.

Чути близьких, бути сильним,

Мені так треба бути собою у цьому експерименті.

Слід розсипаних намиста на воді,

Я шукав тебе де тільки міг,

Але щастя невловиме...

Слід розсипаних намиста на воді,

Я шукав тебе де тільки міг,

Але щастя невловиме...

Так невловимо.

Слід розсипаних намиста на воді,

Я шукав тебе де тільки міг,

Але щастя невловиме...

Так невловимо.

Слід розсипаних намиста на воді,

Я шукав тебе де тільки міг,

Але щастя невловиме...

Так невловимо.