Безразличие - Ассаи

Припев:

Напои меня ма, я уйду навсегда,

Я найду там покой, в свете нового дня,

Проводи и ты, пускай не по пути,

Не знаю, правы ли мы, правы ли мы.

Движения в космос, я вырасту не будит и дня без тоста,

Поверь, это покруче крэка, когда болеют целое лето под пледом,

Пока, Антон, я на понтон, искупаюсь, потом вон,

Наверное в город, мне предложили уехать отсюда, дерзким тоном.

Помнишь, та что со мной, на, передай, только ей одной.

Лица угрюмые, лица не думали, и не ждали, и не дышали.

А мне даже не жаль, но, как-то не так всё,

Как будто ты осёл, это тупая притча,

И вовсе не лично, всему виною безразличие.

Припев:

Напои меня ма, я уйду навсегда,

Я найду там покой, в свете нового дня,

Проводи и ты, пускай не по пути,

Не знаю, правы ли мы, правы ли мы.

Уже 90, выйдя из тамбура, кофе остынет как воздух,

Жалко, я знаю это не просто, забыть запах дыма и свежего скоса.

Возможно не правы, но ты не бойся,

Кидая напалм в окна посольства.

Беги, ну же родной, мам, за дверью никого,

И так уже давно, льётся вино, бьется листва,

Вечно я жду, когда упадет мне на порог,

Только лишь мне звезда.

Не торопись, там нет любви,

Тогда убей меня, коктейлями,

Не так страшен ВИЧ, как его обличье,

Всему виною безразличие.

Припев:

Напои меня ма, я уйду навсегда,

Я найду там покой, в свете нового дня,

Проводи и ты, пускай не по пути,

Не знаю, правы ли мы, правы ли мы.

Приспів:

Напої мене ма, я піду назавжди,

Я знайду там спокій, у світлі нового дня,

Проводь і ти, нехай не по шляху,

Не знаю, праві ми, праві ми.

Рухи в космос, я виросту не будить і дня без тосту,

Повір, це крутіше креку, коли хворіють ціле літо під пледом,

Поки, Антоне, я на понтон, викупаюся, потім он,

Напевно в місто, мені запропонували виїхати звідси, зухвалим тоном.

Пам'ятаєш, що зі мною, на, передай, тільки їй однією.

Особи похмурі, особи не думали, і не чекали, і не дихали.

А мені навіть не шкода, але, якось не так все,

Начебто ти осел, це тупа притча,

І  зовсім не особисто, усьому виною байдужість.

Приспів:

Напої мене ма, я піду назавжди,

Я знайду там спокій, у світлі нового дня,

Проводь і ти, нехай не по шляху,

Не знаю, праві ми, праві ми.

Вже 90, вийшовши з тамбуру, кава охолоне як повітря,

Шкода, я знаю це непросто, забути запах диму і свіжого скосу.

Можливо не права, але ти не бійся,

Кидаючи напалм у вікна посольства.

Біжи, ну ж рідний, мам, за дверем нікого,

І так вже давно, ллється вино, б'ється листя,

Вічно я чекаю, коли впаде мені на поріг,

Тільки мені зірка.

Не поспішайте, там немає кохання,

Тоді убий мене, коктейлями,

Не так страшний ВІЛ, як його обличчя,

Всьому виною байдужість.

Приспів:

Напої мене ма, я піду назавжди,

Я знайду там спокій, у світлі нового дня,

Проводь і ти, нехай не по шляху,

Не знаю, праві ми, праві ми.