Февраль - Ассаи

Где дожди, что льют годами,

Где сны вечные?

Зачем искать горы, если они сами

Станут на путь наших увечий?

Спаси меня!

Произнеси заклинание!

Я не забуду той доброты.

Куда ты?

Куда вы все?

Я проклинаю заранее ваши чакры!

И не перебивай, возьми себя в руки!

Ты никогда не узнаешь меня.

Огонь, песок, вода, огранка

Светлых снов, беспорочных.

Севастополь обнимает, мы — электронные,

Нежные, смешные в гоноре.

Мир полон истин,

Но я не смог себя найти в чужих мыслях.

Подари покой сердцу любимой,

Скажи, что я ушёл, объясни красиво.

Февраль, веди меня за руку,

И накорми мать, если остались силы.

Забудь мне измены, забудь друзей!

Знай, они были прохожими.

Утоли жажду братьев,

Я желаю им достатка, и время его потратить.

Припев:

Февраль, веди меня за руку

От восстания до самых окраин старости,

Пусть длиннее станут дни,

А ночи станут короче!

Не надо беречь меня, не надо прикасаться ко мне!

Я на пороге, знаешь…

Береги детей, а сына назови, как меня — Ассаи.

Меня зовут за горизонт глаза твои,

И только в них я видел свет.

Если что не так — прости,

Это где-то внутри меня огонь погас на миг.

Дай знания рождённым в наше время

И положи монеты на глаза усопших.

Дай чётко знать, где я?

И почему мир не копит опыт прошлого?

Я теряю глаза, знаешь, я медленно теряю слух,

Я не прошу боготворить меня,

Просто люби, хотя бы после смерти двух.

Отец — скорби, любимая — плачь,

Мы — вода, тени снов.

Кто научит меня жить иначе,

Кто станет рабом пустых листов?

Весна плавит страх, меняю голос,

Холодный как лёд.

Приходи в гости, позови друзей, но знай —

Февраль тоже придёт.

Лики смерти, злее бейте,

Наш пропитав голос верой.

Соль с неба, реки.

Верьте —

Мы уплываем плавить время.

Припев:

Февраль, веди меня за руку

От восстания до самых окраин старости,

Пусть длиннее станут дни,

А ночи станут короче!

Не надо беречь меня, не надо прикасаться ко мне!

Я на пороге, знаешь.

Береги детей, а сына назови, как меня — Ассаи.

Февраль, веди меня за руку

От восстания до самых окраин старости,

Пусть длиннее станут дни,

А ночи станут короче!

Не надо беречь меня, не надо прикасаться ко мне!

Я на пороге, знаешь.

Береги детей, а сына назови, как меня — Ассаи.

Де дощі, що ллють роками,

Де вічні сни?

Навіщо шукати гори, якщо вони самі

Чи стануть на шлях наших каліцтв?

Врятуй мене!

Вимов заклинання!

Я не забуду тієї доброти.

Куди ти?

Куди ви все?

Я проклинаю заздалегідь ваші чакри!

І не перебивай, візьми себе в руки!

Ти ніколи не впізнаєш мене.

Вогонь, пісок, вода, ограновування

Світлих снів, бездоганних.

Севастополь обіймає, ми — електронні,

Ніжні, смішні в гонорі.

Світ сповнений істин,

Але я не зміг себе знайти в чужих думках.

Подаруй спокій серцю коханої,

Скажи, що я пішов, поясни красиво.

Лютий, веди мене за руку,

І нагодуй мати, якщо залишилися сили.

Забудь мені зради, забудь друзів!

Знай, вони були перехожими.

Вгамуй спрагу братів,

Я бажаю їм достатку, і час його витратити.

Приспів:

Лютий, веди мене за руку

Від повстання до самих околиць старості,

Нехай довшими стануть дні,

А ночі стануть коротшими!

Не треба берегти мене, не треба торкатися до мене!

Я на порозі, знаєш…

Бережи дітей, а сина назви, як мене — Ассаї.

Мене звуть за горизонтом очі твої,

І тільки в них я бачив світло.

Якщо що не так - пробач,

Це десь усередині мене вогонь погас на мить.

Дай знання народженим у наш час

І поклади монети на очі померлих.

Дай чітко знати, де я?

І чому світ не накопичує досвід минулого?

Я втрачаю очі, знаєш, я повільно втрачаю слух,

Я не прошу обожнювати мене,

Просто люби, хоч би після смерті двох.

Батько — скорботи, кохана — плач,

Ми— вода, тіні снів.

Хто навчить мене жити інакше,

Хто стане рабом пустих листів?

Весна плавить страх, міняю голос,

Холодний, як лід.

Приходь у гості, поклич друзів, але знай

Лютий також прийде.

Лики смерті, злі бейте,

Наш просочивши голос вірою.

Сіль з неба, річки.

Вірте —

Ми спливаємо плавити час.

Приспів:

Лютий, веди мене за руку

Від повстання до самих околиць старості,

Нехай довшими стануть дні,

А ночі стануть коротшими!

Не треба берегти мене, не треба торкатися до мене!

Я на порозі, знаєш.

Бережи дітей, а сина назви, як мене — Ассаї.

Лютий, веди мене за руку

Від повстання до самих околиць старості,

Нехай довшими стануть дні,

А ночі стануть коротшими!

Не треба берегти мене, не треба торкатися до мене!

Я на порозі, знаєш.

Бережи дітей, а сина назви, як мене — Ассаї.