Моно - Ассаи

Кому нужна эта любовь моно?

Кому нужна любовь кого-то второго?

Простите, соль меня пленила,

Забытое тело сломано...

Милая, твоя сладкая пыль

Намокнет красным, блеклым бархатом.

Наверное, стоит уйти, забыть,

Как слабость проба, приучить,

И больше нет такой...

Сёстры, прощайте!

Что-то в голосе… не замечайте!

Ладони, бархат губ...

Время пороков, но нас переведут.

Добрыми были сны,

Но мир был злым,

И те сердца из картона...

Кому нужны эти стихи?..

Это как король без короны...

Дай мне шанс остановить время,

Дай мне шанс увидеть берег,

Дай мне сил быть кем-то

Обещай, что я не стану моно...

Дай мне шанс остановить время,

Дай мне шанс увидеть берег,

Дай мне сил быть кем-то

Обещай, что я не стану моно...

Кому нужны деньги в пустом городе,

И это бережное так дорого.

Я бы смог перекрыть тягу к огню,

Но, кто-то подпевал про любовь твою.

Внутри меня чуть прилизаны раны,

Но я не могу удержать воды Коллара,

И я то знал, что кололи воздух,

Как табу на слова, как передоз Мориссона.

Подари немного теплоты,

Ты придумана мной, не обдумана...

Я принесу тебе цветы,

Олеандра под вены.

Но знай – времени мало.

Эти голоса - просто буквы.

Ты слышала слова - просто звуки.

За любые деньги,

Сколько б не стоило,

Я куплю у тебя вакцину против боли!

Дай мне шанс остановить время,

Дай мне шанс увидеть берег,

Дай мне сил быть кем-то

Обещай, что я не стану моно...

Дай мне шанс остановить время,

Дай мне шанс увидеть берег,

Дай мне сил быть кем-то

Обещай, что я не стану моно...

Дай мне шанс остановить время,

Дай мне шанс увидеть берег,

Дай мне сил быть кем-то

Обещай, что я не стану моно...

Дай мне шанс остановить время,

Дай мне шанс увидеть берег,

Дай мне сил быть кем-то

Обещай, что я не стану моно...

Кому потрібне це кохання моно?

Кому потрібне кохання когось другого?

Вибачте, сіль мене полонила,

Забуте тіло зламано...

Мила, твій солодкий пил

Намокне червоним, бляклим оксамитом.

Напевно, варто піти, забути,

Як слабкість проба, привчити,

І більше немає такої...

Сестри, прощайте!

Щось у голосі… не помічайте!

Долоні, оксамит губ.

Час вад, але нас переведуть.

Добрими були сни,

Але світ був злим,

І ті серця з картону.

Кому потрібні ці вірші?

Це як король без корони.

Дай мені шанс зупинити час,

Дай мені шанс побачити берег,

Дай мені сили бути кимось

Обіцяй, що я не стану моно...

Дай мені шанс зупинити час,

Дай мені шанс побачити берег,

Дай мені сили бути кимось

Обіцяй, що я не стану моно...

Кому потрібні гроші у порожньому місті,

І це дбайливе так дорого.

Я б зміг перекрити потяг до вогню,

Але хтось підспівував про любов твою.

Всередині мене трохи прилизані рани,

Але я не можу утримати води Коллара,

І я то знав, що кололи повітря,

Як табу на слова, як передоз Морісон.

Подаруй трохи теплоти,

Ти придумана мною, не обдумана...

Я принесу тобі квіти,

Олеандра під вени.

Але знай – часу мало.

Ці голоси – просто літери.

Ти чула слова – просто звуки.

За будь-які гроші,

Скільки б не коштувало,

Я куплю в тебе вакцину проти болю!

Дай мені шанс зупинити час,

Дай мені шанс побачити берег,

Дай мені сили бути кимось

Обіцяй, що я не стану моно...

Дай мені шанс зупинити час,

Дай мені шанс побачити берег,

Дай мені сили бути кимось

Обіцяй, що я не стану моно...

Дай мені шанс зупинити час,

Дай мені шанс побачити берег,

Дай мені сили бути кимось

Обіцяй, що я не стану моно...

Дай мені шанс зупинити час,

Дай мені шанс побачити берег,

Дай мені сили бути кимось

Обіцяй, що я не стану моно...