Мелани - Ассаи

Вряд ли ко сну, пока бокалы красны,

Пока мой город горит, едва не простыв,

Басом из пробок, где шум до самого неба

И ты такая красивая, но

Выдыхнув сон там белая пудра

Мелани помни, ты не целуешь в губы

Такой банальный дождь разлучить нас нарочит.

Послушай меня, глупая, нет пути,

Нарисованное белым мелом не полетит.

В заколдованных стенах отеля

Мне нужно то, что убьет меня в постели.

Странно сказать "привет" незнакомому.

Странно любить мир, но быть прикованным.

Странно верить другому.

Странно, когда мой дом это не ты, а просто комната.

Ступенями наверх, на свет,

Я здесь, я не слеп.

Ступенями наверх, на свет,

Я здесь, я не слеп.

Ступенями наверх, на свет,

Я здесь, прозрей.

Запах волос после клуба ,

Помадами этот вкус из губ в губы.

Обнимаю руками нести,

Я с тобой, но меня не поместить в эту долю.

Дороги внутри , тот дым растянет минуты на жизнь,

Минуты-ножи, где ты, Мелани, нет не стоит так жить,

Больше не стоит так жить.

Город немых, город как тень,

Помни как тело той, что было с тобой,

Дарит себя всем.

Затушено, на ладони брошено

Под ногами потухнет любовь из прошлого.

Я не хочу как прежде, снова все кружится.

Кусая потную кожу я чувствую грудью,

Все то, что будет,

И мое сердце быстрыми пулями.

Ступенями наверх, на свет,

Я здесь, я не слеп.

Ступенями наверх, на свет,

Я здесь, я не слеп.

Ступенями наверх, на свет,

Я здесь, я не слеп.

Ступенями наверх, на свет,

Я здесь, прозрей.

Навряд чи до сну, поки келихи червоні,

Поки моє місто горить, ледь не простудившись,

Басом із пробок, де шум до самого неба

І ти така гарна, але

Видихнувши сон там біла пудра

Мелані пам'ятай, ти не цілуєш у губи

Такий банальний дощ розлучити нас нарочить.

Послухай мене, дурна, нема шляху,

Намальоване білою крейдою не полетить.

У зачарованих стінах готелю

Мені потрібне те, що уб'є мене в ліжку.

Дивно сказати "привіт" незнайомому.

Дивно любити світ, але бути прикутим.

Дивно вірити іншому.

Дивно, коли моя хата це не ти, а просто кімната.

Сходами нагору, на світ,

Я тут, я не сліпий.

Сходами нагору, на світ,

Я тут, я не сліпий.

Сходами нагору, на світ,

Я тут, прозрій.

Запах волосся після клубу

Помадами цей смак із губ у губи.

Обіймаю руками нести,

Я з тобою, але мене не помістити у цю частку.

Дороги всередині, той дим розтягне хвилини на життя,

Хвилі-ножі, де ти, Мелані, ні не варто так жити,

Більше не варто так жити.

Місто німих, місто як тінь,

Пам'ятай, як тіло тій, що було з тобою,

Дарує себе всім.

Загашено, на долоні кинуто

Під ногами згасне кохання з минулого.

Я не хочу як раніше, знову все крутиться.

Кусаючи спітнілу шкіру я відчуваю грудьми,

Все те, що буде,

І моє серце швидкими кулями.

Сходами нагору, на світ,

Я тут, я не сліпий.

Сходами нагору, на світ,

Я тут, я не сліпий.

Сходами нагору, на світ,

Я тут, я не сліпий.

Сходами нагору, на світ,

Я тут, прозрій.