Летя на огонь - Ассаи

Я видел черные глаза траура,

А на распятиях цитаты Пауло,

Павшим земля сладостна, верьте,

Для живых розы обернутся смертью.

Видимо, это мешает при жизни,

Жалость — как кара, время — как бритва,

Непонятые гении путают сети,

Замыкая водород в цепи.

Униженные смехом были чем-то вроде петард,

Жажда сочиняла Кораны,

Сердце било быстрее, окутав паром,

Но вряд ли понял брат брата.

Ярче краски, но нет веры на руинах сердца,

Так проще загнить цвету.

Собери хроники, брат,

Чтоб люди знали, как это — лететь в ад.

Припев:

Голосами падших, согрей эпоху последнего марша…

Голосами падших, согрей эпоху, чтобы в людях было больше заряда,

Больше минут, которые не зря идут по кругу

Через нас, через нашу любовь, через судьбу, лети на огонь…

Голосами падших, согрей эпоху последнего марша…

Голосами падших, согрей эпоху, чтобы в людях было больше заряда,

Больше минут, которые не зря идут по кругу

Через нас, через нашу любовь, через судьбу, лети на огонь…

Бренное тело уснёт при выдохе,

Малахит темнеет, брось вниз.

Тени ресниц теплотой как Дали, Левитан.

Тони и пей бриз.

Сотри следы те, что за нами,

Как поле-перекати, перекрои вуали,

Как не было Немо, как не было воли у портного,

Но та боль — память.

Под звуки ручья руки ведут куда?

В нас нет дорог, ведущих к лесу.

Слепит не свет, в тебе слепят мимы,

Доступное не имеет веса.

Какая тут правит правда,

Как королевские плевы пали под ранами,

Как дикие птицы, увидев ладонь,

Так и я, летя на огонь, летя на огонь…

Припев:

Голосами падших, согрей эпоху последнего марша…

Голосами падших, согрей эпоху, чтобы в людях было больше заряда,

Больше минут, которые не зря идут по кругу

Через нас, через нашу любовь, через судьбу, лети на огонь…

Голосами падших, согрей эпоху последнего марша…

Голосами падших, согрей эпоху, чтобы в людях было больше заряда,

Больше минут, которые не зря идут по кругу

Через нас, через нашу любовь, через судьбу, лети на огонь…

Лети, это лирика гор, романтика боя, я знаю, это не больно,

Тайна гибели — две сплошные линии, запах резины… Свет невыносим…

Видишь меня?

Видишь наверняка!

И тут я вспомнил: месяц назад, я и ты…

Этот голос затих, и тут такой белый снег…

Летит и летит, летит и летит, летит и летит…

Припев:

Голосами падших, согрей эпоху последнего марша…

Голосами падших, согрей эпоху, чтобы в людях было больше заряда,

Больше минут, которые не зря идут по кругу

Через нас, через нашу любовь, через судьбу, лети на огонь…

Голосами падших, согрей эпоху последнего марша…

Голосами падших, согрей эпоху, чтобы в людях было больше заряда,

Больше минут, которые не зря идут по кругу

Через нас, через нашу любовь, через судьбу, лети на огонь…

Я бачив чорні очі жалоби,

А на розп'яттях цитати Пауло,

Загиблим земля солодка, вірте,

Для живих троянди обернуться смертю.

Мабуть, це заважає за життя,

Жалість - як кара, час - як бритва,

Незрозумілі генії плутають мережі,

Замикаючи водень у ланцюгу.

Принижені сміхом були чимось на кшталт петард,

Жага складала Корани,

Серце било швидше, огорнувши пором,

Але навряд чи зрозумів брат брата.

Яскравіше фарби, але немає віри на руїнах серця,

Так простіше загнити кольором.

Збери хроніки, брате,

Щоб люди знали, як це — летіти в пекло.

Приспів:

Голосами занепалих, зігрій епоху останнього маршу.

Голосами занепалих, зігрій епоху, щоб у людей було більше заряду,

Більше хвилин, які недаремно йдуть по колу

Через нас, через наше кохання, через долю, лети на вогонь…

Голосами занепалих, зігрій епоху останнього маршу.

Голосами занепалих, зігрій епоху, щоб у людей було більше заряду,

Більше хвилин, які недаремно йдуть по колу

Через нас, через наше кохання, через долю, лети на вогонь…

тлінне тіло засне при видиху,

Малахіт темніє, кинь униз.

Тіні вій теплотою, як Далі, Левітан.

Тоні і пий бриз.

Зітрі сліди ті, що за нами,

Як поле-перекати, перекрої вуалі,

Як не було Немо, як не було волі у кравця,

Але та біль — пам'ять.

Під звуки струмка ведуть руки куди?

У нас немає доріг, що ведуть до лісу.

Сліпить не світло, в тебе сліплять міми,

Доступне не має ваги.

Яка тут править,

Як королівські пліви впали під ранами,

Як дикі птахи, побачивши долоню,

Так і я, летячи на вогонь, летячи на вогонь…

Приспів:

Голосами занепалих, зігрій епоху останнього маршу.

Голосами занепалих, зігрій епоху, щоб у людей було більше заряду,

Більше хвилин, які недаремно йдуть по колу

Через нас, через наше кохання, через долю, лети на вогонь…

Голосами занепалих, зігрій епоху останнього маршу.

Голосами занепалих, зігрій епоху, щоб у людей було більше заряду,

Більше хвилин, які недаремно йдуть по колу

Через нас, через наше кохання, через долю, лети на вогонь…

Лети, це лірика гір, романтика бою, я знаю, це не боляче,

Таємниця загибелі — дві суцільні лінії, запах гуми… Світло нестерпне…

Бачиш мене?

Бачиш, напевно!

І тут я згадав: місяць тому, я і ти...

Цей голос затих, і тут такий білий сніг…

Летить і летить, летить і летить, летить і летить…

Приспів:

Голосами занепалих, зігрій епоху останнього маршу.

Голосами занепалих, зігрій епоху, щоб у людей було більше заряду,

Більше хвилин, які недаремно йдуть по колу

Через нас, через наше кохання, через долю, лети на вогонь…

Голосами занепалих, зігрій епоху останнього маршу.

Голосами занепалих, зігрій епоху, щоб у людей було більше заряду,

Більше хвилин, які недаремно йдуть по колу

Через нас, через наше кохання, через долю, лети на вогонь…