Кристалл - Ассаи

Мой мир — это кристалл, ослепляющий белый дым.

Раздень меня перед людьми, мне нужен каждый взгляд,

Даже за стенами.

Дрожащий от ветра, подзарядись от ритма.

Ночь города дарит ответы тропами улиц, где сотни слов

Едино будут спешить в Мекку.

Глаза человека, который пишет и ждёт — ответ на слова «убей любовь».

Смотри, хлопьями с неба, но мы же знаем этот мир,

Как кино про беду не остановить.

Я строю стену,

Как ты меня просил, как жил и как учил меня любить.

Потому что жизнь — это свет, потому что сердце не может биться и бить.

Мой мир — это кристалл, ослепляющий белый дым.

Подарит ли нам тепло тот, кто ушел не закрыв двери.

Парим над головами, полотна чёрных звёзд — наш Бог с вами.

Путь усыпаный вопросами, но нет радости без…

Золотом мира манила, капая по капле,

Но нас не спасти запахами конопли.

Подожди меня, я ждал тебя дважды.

Мой кристалл лечит боль болью каждой.

Нам нужно умирать, чтобы творить,

Нам нужно всех простить, чтобы узнать ответ,

Нам нужно верить в себя и в родных,

Нам нужен берег, который подарит нам свет.

Скрывая облик темнеющим глазницам, я каждый раз бегу,

Зная, что это не снится.

Прости меня, как мать, прости за грех,

Как летний гром, съедаемый памятью.

Бег в никуда, я лишь хочу созерцать миры

Молодых вен полных крови.

Горечь — это то, что заставляет нас быть сильнее.

Мой брат спи спокойно.

Мой мир — это кристалл, ослепляющий белый дым.

Подарит ли нам тепло тот, кто ушел не закрыв двери.

Парим над головами, полотна чёрных звёзд —

Наш Бог с вами.

Путь, усыпаный вопросами,

Но нет радости без…

Мой мир — это кристалл, ослепляющий белый дым.

Подарит ли нам тепло тот, кто ушел не закрыв двери.

Парим над головами, полотна чёрных звёзд —

Наш Бог с вами.

Путь, усыпаный вопросами,

Но нет радости без боли.

Мій світ - це кристал, що засліплює білий дим.

Роздягни мене перед людьми, мені потрібен кожен погляд,

Навіть за стінами.

Тремтячий від вітру, підзарядися від ритму.

Ніч міста дарує відповіді стежками вулиць, де сотні слів

Єдино поспішатимуть у Мекку.

Очі людини, яка пише і жде — відповідь на слова «убий кохання».

Дивись, пластівцями з неба, але ми знаємо цей світ,

Як кіно про біду не зупинити.

Я будую стіну,

Як ти мене просив, як жив і як вчив мене любити.

Тому що життя—це світло, тому що серце не може битися і бити.

Мій світ - це кристал, що засліплює білий дим.

Подарує нам тепло той, хто пішов не зачинивши двері.

Паримо над головами, полотна чорних зірок — наш Бог із вами.

Шлях усипаний питаннями, але немає радості без…

Золотом світу манила, капаючи по крапі,

Але нас не врятувати запахами коноплі.

Почекай мене, я чекав тебе двічі.

Мій кристал лікує біль кожним.

Нам треба вмирати, щоб творити,

Нам потрібно всіх пробачити, щоб дізнатися відповідь,

Нам треба вірити в себе і в рідних,

Нам потрібний берег, який подарує нам світло.

Приховуючи вигляд темним очницям, я щоразу біжу,

Знаючи, що це не сниться.

Вибач мені, як мати, вибач за гріх,

Як літній грім, що з'їдається пам'яттю.

Біг у нікуди, я тільки хочу споглядати світи

Молоді вени повні крові.

Гіркота — це те, що змушує нас бути сильнішими.

Мій брат спи спокійно.

Мій світ - це кристал, що засліплює білий дим.

Подарує нам тепло той, хто пішов не зачинивши двері.

Паримо над головами, полотна чорних зірок —

Наш Бог із вами.

Шлях, усипаний питаннями,

Але немає радості без…

Мій світ - це кристал, що засліплює білий дим.

Подарує нам тепло той, хто пішов не зачинивши двері.

Паримо над головами, полотна чорних зірок —

Наш Бог із вами.

Шлях, усипаний питаннями,

Але немає радості без болю.