До встречи - Ассаи

Девственно тело, как цветок алого цвета.

Лепестками обнажая белую кожу.

В полумраке оно, просит делать больно,

И я хочу это делать ответно.

Девственно тело, чистое небо над нами летит.

Твои губы читают рассказ о том, что Отец един,

О том, что сердце никогда не предаст.

Все слова о любви и войне,

Закрыв глаза, так пусто во мне.

Пусто перед обнаженными телами девиц,

Перед больными людьми.

Мир в который ты влюблена — полюбит тебя,

Полюбит твои косы и губы.

И все что было между нами останется тут, как низкий поступок.

Целуй хвосты комет (дождь), как первый рисунок, в перевернутых лужах

Там, в нарисованном открытом море (тихо) помощь просит подбитый кит.

Тайна далеких планет, теплый дым, костер и берег.

В этой голове много тебя — линий плеч, тонкие пальцы ног, девственно все.

До встречи через тысячи лет!

До встречи через тысячи лет!

До встречи через тысячи лет!

До встречи через тысячи лет!

Мы уходим из домов и никто не вернется.

Черная слякоть прилипает к поношенным кедам.

Твоя любовь мне делает больно, запомни!

Но она не перестанет в ответ мне.

И кто-то шепчет: «проснись»,

Кто-то гладит ладонями по щеке.

Но каждый раз открывая дверь внутрь —

Мы боялись увидеть на дне два трупа.

Я вижу твой свет горит и не гаснет,

И от этого море внутри прекрасней.

И от этого где-то раскроется чей-то бутон,

И твое тело украсит.

Ты тихо понят в этом молчаливом мире.

Красное вино стекает на пол.

В квартире (тусклый свет).

Подойди к ней, она узнала, что ты ее предал.

Мы видим как погасли окна во всех домах

Мы проводили последний трамвай, последний салют,

Короткий, жизненный, чистый миг.

До встречи через тысячи лет!

До встречи через тысячи лет!

До встречи через тысячи лет!

До встречи через тысячи лет!

До встречи через тысячи лет!

До встречи через тысячи лет!

До встречи через тысячи лет!

До встречи через тысячи лет!

Незаймане тіло, як квітка червоного кольору.

Пелюстки оголюючи білу шкіру.

У напівтемряві воно, просить робити боляче,

І я хочу це робити у відповідь.

Чисто тіло, чисте небо над нами летить.

Твої губи читають розповідь про те, що Батько єдиний,

Про те, що серце ніколи не зрадить.

Всі слова про любов і війну,

Заплющивши очі, так порожньо в мені.

Пусто перед оголеними тілами дівчат,

Перед хворими.

Світ у який ти закохана — полюбить тебе,

Полюбить твої коси та губи.

І все, що було між нами, залишиться тут, як низький вчинок.

Цілуй хвости комет (дощ), як перший малюнок, в перевернених калюжах

Там, у намальованому відкритому морі (тихо) допомогу просить підбитий кит.

Таємниця далеких планет, теплий дим, багаття та берег.

У цій голові багато тебе — ліній плечей, тонкі пальці ніг, невинно все.

До зустрічі через тисячі років!

До зустрічі через тисячі років!

До зустрічі через тисячі років!

До зустрічі через тисячі років!

Ми йдемо з будинків і ніхто не повернеться.

Чорна сльота прилипає до поношених кедів.

Твоє кохання мені робить боляче, запам'ятай!

Але вона не перестане у відповідь мені.

І хтось шепоче: «прокинься»,

Хтось гладить долонями по щеці.

Але щоразу відчиняючи двері всередину —

Ми боялися побачити на дні два трупи.

Я бачу твоє світло горить і не гасне,

І від цього моря всередині прекрасніше.

І від цього десь розкриється чийсь бутон,

І твоє тіло прикрасить.

Ти тихо зрозумілий у цьому мовчазному світі.

Червоне вино стікає на підлогу.

У квартирі (тьмяне світло).

Підійди до неї, вона дізналася, що ти її зрадив.

Ми бачимо як погасли вікна у всіх будинках

Ми проводили останній трамвай, останній салют,

Коротка, життєва, чиста мить.

До зустрічі через тисячі років!

До зустрічі через тисячі років!

До зустрічі через тисячі років!

До зустрічі через тисячі років!

До зустрічі через тисячі років!

До зустрічі через тисячі років!

До зустрічі через тисячі років!

До зустрічі через тисячі років!