Дневники - Ассаи

Откуда я знаю тебя?

Бубновая два, вспомни соло,

Я читала твои дневники, начиная с самого первого слова,

Светом белой луны, вдыхая янтарный туман,

Я буду с тобой навсегда, на затертой бумаге только одна,

Внезапные встречи после теплого дня зажгут щеки.

Ему будут являться руки и гладить грубые губы ладонью,

На том берегу между сбитыми тактами горит алый рассвет,

В этом теле, пылая, он знает, как вымереть бег, в клетке лет

Блеск.

Это все об основах любви.

Манит к теплому телу запрет, прикоснуться на миг,

В сладком тумане, в этом приторном запахе рук, после полуночи будь в городе

двух.

Чернила писали в тетрадь все о том же, между пунктами лекций,

Сознание спит, но я слышу механику этого сердца,

Едва ли твой сотканный свет будет один в этих краях,

Я вижу, как он уходит в туман, обезумев и сам,

Неровные строки и те кто писал, я видел размытые каплями «Л»,

Тела, оставленных наедине,

Босыми ногами, вдали, я слышал ту, что манила на мель,

Черное облако, как времени век тихо парило над ней.

Звідки я знаю тебе?

Бубнова два, згадай соло,

Я читала твої щоденники, починаючи з першого слова,

Світлом білого місяця, вдихаючи янтарний туман,

Я буду з тобою назавжди, на затертому папері тільки один,

Раптові зустрічі після теплого дня запалять щоки.

Йому будуть руки і гладити грубі губи долонею,

На березі між збитими тактами горить червоний світанок,

У цьому тілі, палаюча, він знає, як виміряти біг, у клітині років

Блиск.

Це все про основи кохання.

Вабить до теплого тіла заборона, доторкнутися на миг,

У солодкому тумані, в цьому нудотному запаху рук, після півночі будь у місті

двох.

Чорнило писали в зошит усе про те, між пунктами лекцій,

Свідомість спить, але я чую механіку цього серця,

Коли твоє зіткане світло буде одне в цих краях,

Я бачу, як він іде в туман, збожеволівши і сам,

Нерівні рядки і те хто писав, я бачив розмиті краплями «Л»,

Тіла, залишених наодинці,

Босими ногами, вдалині, я чув ту, що манила на мілину,

Чорна хмара, як вік повік тихо ширяла над нею.