Дача - Ассаи

Видишь красивые сны?

В нем поцелуи и звук воды.

Наверно это любовь,

Ровно в семь и можно на ты.

Утренний блеск,

Прямо с кровати бежать в разлитое солнце.

И если б я мог останавливать миг,

И на секунду представить, что он не вернется.

На летней трассе быстро мелькают кадры,

Меняя осень на зиму.

Время на 23,

Ты полюби меня хотя бы на половину.

Пачкает красный кирпич,

Руки не там, где должны быть.

От начала и до самых седин,

Я прошу тебя не дать мне остыть.

Нестись на Каме к реке,

Спать на втором под комариные звуки.

Толпы загорелых по локоть,

Толпы пьяных от скуки.

Добрый взгляд, ласковый шепот берез

Эхо на ветру,

Наверно именно так

Каждый хотел бы покинуть эту планету.

Женщина в 9, влюбчивый смех

Я знаю как быть, если потухнет Луна.

Если будет кто-то другой,

Отнимать тебя у меня.

Твои губы между этажами,

Ветхий дом помнит все мои тайны.

Тебе так хочется знать, кто этот парень,

Но год за годом я покидаю твою память.

Бачиш гарні сни?

У ньому поцілунки та звук води.

Напевно це кохання,

Рівно о сьомій і можна на ти.

Ранковий блиск,

Прямо з ліжка бігти у розлите сонце.

І якби я міг зупиняти мить,

І на мить уявити, що він не повернеться.

На літній трасі швидко миготять кадри,

Змінюючи осінь на зиму.

Час на 23,

Ти полюби мене хоча б наполовину.

Забруднює червону цеглу,

Руки не там, де має бути.

Від початку і до самих сивини,

Я прошу тебе не дати мені охолонути.

Нестись на Камі до річки,

Спати на другому під комарячі звуки.

Натовпи засмаглих по лікоть,

Натовпи п'яні від нудьги.

Добрий погляд, лагідний шепіт берез

Відлуння на вітрі,

Напевно, саме так

Кожен хотів би покинути цю планету.

Жінка о 9, закоханий сміх

Я знаю, як бути, якщо потухне Місяць.

Якщо буде хтось інший,

Забирати тебе в мене.

Твої губи між поверхами,

Старий будинок пам'ятає всі мої таємниці.

Тобі так хочеться знати, хто цей хлопець,

Але рік у рік я покидаю твою пам'ять.