Забери свою свободу - Арктида

Где песни что я пел, когда

в наш дом стучались холода

и вьюги были нам как сёстры…

Их вспомнить мне уж не дано,

но только это всё равно

тебе игрой казалось просто.

Нет, ты не знала ничего!

Нет, ты не верила тогда,

что есть другие холода,

что есть тоска и есть забвенье.

Есть боль и горечь от потерь

и одиночество как зверь

надежды гонит воплощенье,

Ты горю своему поверь…

Ты ждешь, не закрывая дверь…

Но я не для тебя теперь!

ПРИПЕВ

Забери свою свободу, я не вспомню, я забуду

Эти волосы льняные, так печальна и бледна.

Слёзы превратятся в воду, разольётся боль повсюду,

Лишь туманы голубые мне шепнут, что ты одна…

Быть может я всему виной, не углядел я за тобой,

Но пусть всё это будет в прошлом.

Мне не видать глаз голубых и этих локонов льняных,

Мне позабыть их будет сложно,

Но я возненавижу их!

Пускай тебе шепнёт метель, войдя в незапертую дверь

Кто виноват, а кто наказан.

Я больше не скажу вернись, своей свободе помолись,

Тебе я больше не обязан,

Душевной болью насладись!

И в доме ты своём запрись!

Со своим горем породнись!

ПРИПЕВ х 2 раза

Де пісні що я заспівав, коли

в наш будинок стукали холоди

і завірюхи були нам як сестри…

Їх згадати мені вже не дано,

але тільки це все одно

тобі грою здавалося просто.

Ні, ти не знала нічого!

Ні, ти не вірила тоді,

що є інші холоди,

що є туга і є забуття.

Є біль і гіркота від втрат

і одинак ​​як звір

надії жене втілення,

Ти горю своєму повір…

Ти чекаєш, не зачиняючи двері…

Але я не для тебе тепер!

ПРИСПІВ

Забери свою свободу, я не згадаю, я забуду

Це волосся лляне, так сумна і бліда.

Сльози перетворяться у воду, розіллється біль усюди,

Лише тумани блакитні мені шепнуть, що ти одна...

Можливо я всьому виною, не бачив я за тобою,

Але нехай все це буде в минулому.

Мені не бачити очей блакитних і цих локонів лляних,

Мені забути їх буде складно,

Але я зненавиджу їх!

Нехай тобі шепне хуртовина, увійшовши в незаперті двері

Хто винен, а хто покараний.

Я більше не скажу повернись, своїй свободі помолися,

Тобі я більше не зобов'язаний,

Душевним болем насолодись!

І вдома ти своєму заприся!

Зі своїм горем породнися!

ПРИСПІВ х 2 рази