Прости - Арктида

Дождь жестоко по щекам хлестал.

Я измотан был, я так устал!

Вдруг привиделось: дрожит слеза,

и её бессонные глаза.

Я не знаю, сколько мутных дней

я совсем не вспоминал о ней.

На других её я разменял,

а она все дни ждала меня.

Если можешь, прости,

мне другой не найти,

боль разлуки испил всю до края.

Я ошибся в пути,

сердце в пропасть летит,

счастье там, впереди - твёрдо знаю.

Я спешил к тебе и повторял:

я едва тебя не потерял

в час, когда, поверив сладкой лжи,

заблудился в миражах чужих.

Было душно, было горячо.

Дверь открыл я собственным ключом.

Сердце замерло в моей груди,

и она шепнула: заходи.

Если можешь, прости,

мне другой не найти,

боль разлуки испил всю до края.

Я ошибся в пути,

сердце в пропасть летит,

счастье там, впереди - твёрдо знаю.

Если можешь, прости,

мне другой не найти,

боль разлуки испил всю до края.

Я ошибся в пути,

сердце в пропасть летит,

счастье там, впереди - твёрдо знаю, твёрдо знаю!

Дощ жорстоко хльостав по щоках.

Я виснажений був, я так втомився!

Раптом здалося: тремтить сльоза,

та її безсонні очі.

Я не знаю, скільки каламутних днів

я зовсім не згадував про неї.

На інших її я розміняв,

а вона всі дні чекала на мене.

Якщо можеш, вибач,

мені інший не знайти,

біль розлуки випив всю до краю.

Я помилився у дорозі,

серце в прірву летить,

щастя там, попереду – твердо знаю.

Я поспішав до тебе і повторював:

я ледве тебе не втратив

у годину, коли, повіривши солодкій брехні,

заблукав у міражах чужих.

Було душно, було гаряче.

Двері відчинив я власним ключем.

Серце завмерло в моїх грудях,

і вона шепнула: заходь.

Якщо можеш, вибач,

мені інший не знайти,

біль розлуки випив всю до краю.

Я помилився у дорозі,

серце в прірву летить,

щастя там, попереду – твердо знаю.

Якщо можеш, вибач,

мені інший не знайти,

біль розлуки випив всю до краю.

Я помилився у дорозі,

серце в прірву летить,

щастя там, попереду – твердо знаю, твердо знаю!