Тени Тёмных Дней - Alkonost

Прокляты годы мои,

Отрешеньем полны.

В темени веков,

Сгинуть мне рабом.

Злее всех ран, ядом вины,

Память терзает меня.

Зверем кричу, память храню,

Оковы я рву.

Кровью омыта земля,

Черна пожарищем.

Кровью павших в бою

Не искупить вины!

Славные предки мои,

Ваше молчанье — укор…

Тенями тёмных дней

Вновь вы передо мной…

Горше цепей мне в полону

Слёзы родной стороны!

Птицей я рвусь, братьев зову,

Но не вернуть…

Не восславлю земли

Песнею древних времён,

Тени тёмных дней —

Слышат только стон!

Злее бича слабость меча,

Не уберегшего дом!

Цепи несу, горе кляну…

Помню вину!

Красно Солнышко,

Что померкло ты?

Отчего твой лик

Чёрен мрак закрыл?

Боль-тоска моя

Кличет птицею

Светлых чадушек

В сече сгинувших!

Реченька-река,

Да сердца сестрица,

Выплачь слёзоньки

Студёною водой!

Ветер, верный друг,

Горьку песню вей

По покинувшим,

Что в сырой земле!

Ой да сдавила печаль

Сердце ковами,

Да по родимой земле

Чёрная мгла легла.

Морок проклятых лет

Лёг по милой земле,

И глуха беда

К слёзам матерей!

Горше тех слёз думы мои —

Горе родимой земли,

Что приняла Сыновей

Горькую кровь…

Солнце багровой зарёй

Над моей стороной —

И не сложат о том

Песен — только плач.

Горшее тоски память о тех,

Что сгинули в сече лихой.

Кровью их ран не спасена

Наша земля…

Красно Солнышко,

Что померкло ты?

Отчего твой лик

Чёрен мрак закрыл?

Боль-тоска моя

Кличет птицею

Светлых чадушек

В сече сгинувших!

Реченька-река,

Да сердца сестрица,

Выплачь слёзоньки

Студёною водой!

Ветер, верный друг,

Горьку песню вей

По покинувшим,

Что в сырой земле!

Тени Тёмных Дней

Вновь пред моими глазами

И в молчании их Слышу немой я укор!

Прокляті роки мої,

Відмовою повні.

В темряві століть,

Згинути мені рабом.

Злі всіх ран, отрутою провини,

Пам'ять мучить мене.

Звіром кричу, пам'ять бережу,

Окови я рву.

Кров'ю омита земля,

Чорна згарищем.

Кров'ю загиблих у бою

Не викупити провини!

Славні предки мої,

Ваше мовчання — докор...

Тінями темних днів

Знову ви переді мною ...

Найгірше ланцюгів мені в полону

Сльози рідної сторони!

Птахом я рвусь, братів кличу,

Але не повернути…

Не восславлю землі

Піснею стародавніх часів,

Тіні темних днів —

Чують лише стогін!

Злі бича слабкість меча,

Не вберіг будинок!

Ланцюги несу, горе кляну.

Пам'ятаю провину!

Червоне Сонечко,

Що померкло ти?

Чому твоє обличчя

Чорний морок закрив?

Біль-туга моя

Зве птахом

Світлих дідусів

У сечі загиблих!

Річка-річка,

Так серця сестриця,

Виплач сльозеньки

Студеною водою!

Вітер, вірний друже,

Гірку пісню вей

По залишеним,

Що в сирій землі!

Ой да здавила смуток

Серце ковами,

Так по родній землі

Чорна імла лягла.

Морок проклятих років

Ліг по милій землі,

І глуха біда

До сльоз матерів!

Найгірше тих сліз думи мої—

Горе рідної землі,

Що прийняла Синовій

Гірку кров…

Сонце багряною зорею

Над моєю стороною —

І не складуть про том

Пісень - тільки плач.

Найгірше туги пам'ять про тих,

Що згинули в січі лихою.

Кров'ю їхньої ран не врятовано

Наша земля…

Червоне Сонечко,

Що померкло ти?

Чому твоє обличчя

Чорний морок закрив?

Біль-туга моя

Зве птахом

Світлих дідусів

У сечі загиблих!

Річка-річка,

Так серця сестриця,

Виплач сльозеньки

Студеною водою!

Вітер, вірний друже,

Гірку пісню вей

По залишеним,

Що в сирій землі!

Тіні Темних Днів

Знову перед моїми очима

І в мовчанні їх Чую німий я докор!