Неведомые земли - Alkonost

За стеной лесов, в зазеркалье рек,

В тёмном поле мерцает костёр.

То далёкий голос шёпотом

Всё зовёт за порог.

Вражьею стрелой сердце боль пронзит

Затуманится разум на миг

И откроют лики тайные

Тени тёмной воды.

И откроют лики тайные

Тени тёмной воды

Озарят меня и направят путь

Дальни земли ждут меня,

Но в скитаньях нет пристанища,

Нет покоя.

Но в скитаньях нет пристанища,

Нет покоя.

Дальний, дальний голос позовёт

Позовёт за порог,

Но в скитаньях нет пристанища,

Нет покоя.

Но в скитаньях нет пристанища,

Нет покоя

Годы ушедшие

словно листва под ногами,

Тени облак — пролетают.

А впереди пустота:

Манит предчувствием,

Ждёт неустанно,

Обволочет меня

И пропаду, и погибну я.

За стіною лісів, у задзеркалля річок,

У темному полі мерехтить багаття.

То далекий голос пошепки

Все кличе за поріг.

Вражею стрілою серце біль пронизає

Затуманиться розум на миг

І відкриють обличчя таємні

Тіні темної води.

І відкриють обличчя таємні

Тіні темної води

Осяють мене і направлять шлях

Далекі землі чекають на мене,

Але в поневіряннях немає притулку,

Немає спокою.

Але в поневіряннях немає притулку,

Немає спокою.

Далекий, далекий голос покличе

Покличе за поріг,

Але в поневіряннях немає притулку,

Немає спокою.

Але в поневіряннях немає притулку,

Немає спокою

Роки минулі

немов листя під ногами,

Тіні хмар - пролітають.

А попереду порожнеча:

Вабить передчуттям,

Чекає невпинно,

Обійде мене

І пропаду, і загиную я.