Голос Лесов - Alkonost

Сном твоим заворожён

Таин тенью околдован!

Вечен век твой-

Пред тобой я склоню чело!

И узор ветвей в лучах

И стволов твердыни

Мудрость дней в моих руках-

Но я слеп в бессилии

Лик свой яви, голос лесов!

В сердце моём

Ты- мой голос надежд!

Лик свой явлю в сердце твоём

Заворожу сном вечных дней

Древы мои помнят тебя

В шёпоте трав тайны храня

Светом своим я наполняю

Реку твою силой своей

Голос лесов!

Всколыхни печалей ворох

Тех, что грезились ночами

Молоком таённый образ

Поманит к себе

Явью полон долгожданной

И тревожит сердце свет-

То к себе из тьмы скитаний

Ты зовёшь меня

Лик свой яви, голос лесов

В сердце моём-

Ты — мой голос надежд

Лик свой явлю в сердце твоём

Заворожу сном вечных дней

Древы мои помнят тебя

В шёпоте трав тайны храня

Светом своим я наполняю

Реку твою силой своей

Голос лесов!

Станет днём пылающим

Путь непройденный

В сон, в забвение

Примет он черты твои

Лик твой Сумерек

Взора скорбного

Тени неприметные

Камни-Ведуны

В сердце таятся

Мысли твои тёмные

Сталью холодят

В крови каленой

Ведь светом своим

Я наполняю

Реку твою силой своей

Вновь я вернусь к тебе

Изгнанный ложью рабов

Разум наполню свой

Мудростью вечных древ

Я возвращаюсь к тебе

Изгнанный ложью рабов

Разум наполнив свой

Мудростью вечных древ

Голос лесов!

Сном твоїм зачарований

Таїн тінню зачарований!

Вічний вік твій-

Перед тобою я схилю чоло!

І візерунок гілок у променях

І стволів твердині

Мудрість днів у моїх руках-

Але я сліпий у безсилля

Лик свій яви, голос лісів!

У серці моєму

Ти мій голос надій!

Обличчя своє явлю в серці твоїм

Заворожую сном вічних днів

Дерева мої пам'ятають тебе

У шепоті трав таємниці зберігаючи

Світлом своїм я наповнюю

Річку твою силою своєю

Голос лісів!

Сколихни печалів купа

Тих, що мріяли ночами

Молоком таємний образ

Поманить до себе

Яв'ю сповнений довгоочікуваної

І тревожить серце світло-

То до себе з тьми поневірянь

Ти кличеш мене

Лик свій яви, голос лісів

У серці моєму-

Ти— мій голос надій

Обличчя своє явлю в серці твоїм

Заворожую сном вічних днів

Дерева мої пам'ятають тебе

У шепоті трав таємниці зберігаючи

Світлом своїм я наповнюю

Річку твою силою своєю

Голос лісів!

Стане вдень палаючим

Шлях непройдений

В сон, в забуття

Прийме він риси твої

Лик твій Сутінок

Погляду скорботного

Тіні непомітні

Камені-Ведуни

У серці таяться

Думки твої темні

Сталлю холодять

У крові каленої

Адже світлом своїм

Я наповнюю

Річку твою силою своєю

Знову я повернуся до тебе

Вигнаний брехнею рабів

Розум наповню свій

Мудрістю вічних древ

Я повертаюся до тебе

Вигнаний брехнею рабів

Розум наповнивши свій

Мудрістю вічних древ

Голос лісів!